АФІНІТОР - інструкція із застосування, відгуки, показання та протипоказання
Інструкція АФІНІТОР (AFINITOR)
Код ATX : L01XE10
Компанія : НОВАРТІС ГРУП
NOVARTIS PHARMA, AG
Термін придатності та умови зберігання :
Препарат слід зберігати у недоступному для дітей сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 30°С. Термін придатності – 30 місяців.
Умови відпустки з аптек :
Препарат відпускається за рецептом.
Показання до застосування
- поширений та/або метастатичний нирково-клітинний рак при неефективності антиангіогенної терапії.
Фармакокінетика
Після прийому препарату внутрішньо в дозах від 5 до 70 мг (натщесерце або з невеликою кількістю нежирної їжі) Cmax еверолімусу в крові досягається через 1-2 години. При прийомі еверолімусу в дозах 20 мг на тиждень і вище зростання Cmax відбувається меншою мірою, проте значення AUC збільшуються пропорційно дозі при прийомі від 5 мг до 70 мг препарату.
Відсоткове відношення концентрацій еверолімусу в крові та в плазмі крові, яке залежить від його концентрації в діапазоні від 5 до 5000 нг/мл, змінюється від 17% до 73%. Концентрація еверолімусу в плазмі становить приблизно 20% від його концентрації в крові при концентраціях, що реєструються в крові хворих на рак, що приймають Афінітор у дозі 10 мг/добу.
Зв'язування з білками плазми становить приблизно 74% як у здорових добровольців, так і у пацієнтів із помірно порушеною функцією печінки.
В експериментальних дослідженнях було показано, що після внутрішньовенного введення проникність еверолімусу через гематоенцефалічний бар'єр залежить від дози нелінійно, що передбачає насичення насоса гематоенцефалічного бар'єру, що забезпечує потраплянняпрепарату з крові у тканині мозку. Проникнення еверолімусу через гематоенцефалічний бар'єр показано також у тварин при введенні препарату всередину.
Після щоденного або щотижневого прийому еверолімусу величини AUC0-t були пропорційні дозі препарату при дозах від 5 до 10 мг на добу та від 5 до 70 мг на тиждень.Рівноважний стандосягався в межах 2 тижнів при щоденному прийомі еверолімусу. Cmax еверолімусу була пропорційна дозі при прийомі препарату в дозах від 5 до 10 мг на добу або тиждень. При дозах 20 мг на тиждень і вище зростання Cmax було менш вираженим. Тmax у плазмі крові становило 1-2 год. При щоденному прийомі еверолімусу після досягнення рівноважного стану була достовірна кореляція між величиною AUC0-t та концентрацією препарату в крові перед прийомом чергової дози. T1/2 еверолімусу становить близько 30 год.
Еверолімус є субстратом CYP3A4 та Р-глікопротеїну. Після прийому препарату внутрішньо в крові еверолімус циркулює в основному у незміненому вигляді. У крові людини визначено 6 основних метаболітів еверолімусу: 3 моногідроксильовані метаболіти, 2 продукти гідролітичного перетворення з відкритим кільцем та фосфатидилхоліновий кон'югат еверолімусу.
Зазначені метаболіти за активністю поступалися еверолімусу приблизно в 100 разів, тому вважається, що більшість загальної фармакологічної активності еверолімусу обумовлена дією незміненої речовини.
Після введення одноразової дози міченого радіоактивною міткою еверолімусу пацієнтам більша частина (80%) радіоактивності визначалася в калі, невелика кількість (5%) виділялася із сечею. Незмінена речовина не визначалося ні в сечі, ні калі.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Не виявлено суттєвого впливу величини КК (від 25 до 178мл/хв) на кліренс еверолімусу. Посттрансплатні порушення функції нирок (КК від 11 до 107 мл/хв) не впливали на фармакокінетику еверолімусу у хворих з пересадженими органами.
Істотного впливу віку пацієнтів (від 27 до 85 років) на кліренс еверолімусу (від 4.8 до 54.7 л/год) після прийому препарату не виявлено.
Після прийому препарату внутрішньо кліренс еверолімусу в осіб європеоїдної та монголоїдної рас, хворих на рак, при подібній функції печінки не відрізняється.
За даними популяційного фармакокінетичного аналізу в осіб негроїдної раси після пересадки органів кліренс еверолімусу (після вживання) був у середньому на 20% більше, ніж у представників європеоїдної раси.
Була певна кореляція між зниженням фосфорилювання 4Е-ВР1 у тканині пухлини та середньою мінімальною концентрацією (Cmin) еверолімусу в крові у рівноважному стані після щоденного прийому препарату у дозах 5 мг або 10 мг. Додаткові дані свідчать, що зменшення фосфорилювання кінази S6 дуже чутливе до інгібування mTOR під впливом еверолімусу. Пригнічення фосфорилювання фактора ініціації трансляції eIF-4G було повним при всіх значеннях Cmin еверолімусу, які визначаються в крові при щоденному прийомі препарату в дозі 10 мг.
Протипоказання
- Виражені порушення функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) (відсутність даних з ефективності та безпеки);
- Період лактації (грудного вигодовування);
— дитячий та підлітковий вік до 18 років (відсутність даних щодо ефективності та переносимості);
- одночасне застосування еверолімусу з сильними індукторами ізоферменту CYP3A4 або індукторами Р-глікопротеїну;
- Підвищена чутливість до компонентів препарату;
-підвищена чутливість до інших похідних рапаміцину.
Зобережністюслід застосовувати препарат одночасно з помірними інгібіторами CYP3A4 або інгібіторами Р-глікопротеїну; пацієнтам перед хірургічними втручаннями (оскільки при застосуванні похідних рапаміцину, включаючи Афінітор, може сповільнюватися процес загоєння ран).
Афінітор не слід застосовувати у пацієнтів з рідкісними спадковими порушеннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, тяжкою лактазною недостатністю або глюкозо-галактозною мальабсорбцією.
Побічна дія
Найчастіше (≥10%):стоматит, висипання на шкірі, підвищена стомлюваність, астенія, діарея, анорексія, нудота, запалення слизових оболонок, блювання, кашель, периферичні набряки, інфекції, сухість шкіри, кровотечі з носа, свербіж та задишка; побічні реакції 3-4 ступеня тяжкості (≥ 2%) - інфекції, стоматит, підвищена стомлюваність та пневмоніт.
При застосуванні препарату частота відмови від терапії через розвиток небажаних явищ становила 6%.
У клінічних дослідженнях більшість побічних реакцій, що розвивалися внаслідок застосування препарату та плацебо, мали 1 або 2 ступінь тяжкості.
Побічні реакції 3 або 4 ступеня тяжкості були відзначені у 39% хворих, які приймали Афінітор.
Небажані явища, що виникали при прийомі препарату Афінітор у дозі 10 мг/добу. із зазначенням частоти їх виникнення представлені нижче: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та Олена
2001 року я оперувалася в інституті Герцена з приводу раку нирки – світло-клітинний варіант. У 2010 році – метастази у нирку, підшлункову, печінку. Лікувалася за протоколом аксітінібом майже 2 роки. "У зв'язку з погіршенням якості життя" аксітініб було скасовано. Але він зробив свою справу: уПідшлункові метастази зменшилися втричі, у нирці та печінці взагалі пішли. Призначили авастин із рофероном. Після третьої ін'єкції – інсульт. У поліклініці за місцем проживання продовжувати лікування відмовилися. В інституті Герцена перевели на афінітор. Чергове КТ-обстеження показало, що метастаз немає. Ще все це посилилося запальними процесами в легенях. Це кінець?