Чому на Русі таке поширення набуло давньоєврейське ім’я Іван

Чому на Русі таке поширення набуло давньоєврейське ім'я Іван?

Є багато стародавніх слов'янських імен!

Ім'я Іван характеризує людину, як людину з суперечливим та непростим характером, Іван може бути різним, а в українських казках він завжди простий, добрий та кмітливий.

Стародавніх слов'янських імен збереглося не так вже й багато і те, що носили канонізовані святі: Володимир, Всеволод, Борис та Богдан. Немає у нас ні Святозарів, ні Путят, ні Добринею.

Розповсюдження давньоєврейських імен прийшло на Русь з хрещенням, з появою переведених з грецької книг, призначених для відправлення богослужіння.

У перекладі з єврейської, Іван - означає "милість Божа", "Боже благовоління". Це одне із найпопулярніших імен у слов'ян: українців, білорусів, болгар. У національному мовному розголосі це ім'я є поширеним і в інших народів: у німців – Йоганн чи Ганс, у поляків – Ян чи Януш, у фінів – Юхан, у румунів – Іон, у англійців – Джон.

У мене серед учнів були близнюки, брат із сестрою, то батьки нічого іншого не придумали, як назвати їх Іоанн та Іоанна). Це ім'я може вживатися і як загальне у стійких виразах: валяти ваньку - хитрувати, вдавати, обманювати, прикидатися дурником. Візників кликали "ваньками", а іграшка-неваляшка - ванька-встанька. Іванами були для фашистів усі українці. У казках Іван – це не конкретний герой, а синонім молодця чи царевича, чи простачка.

Наскільки популярне і улюблене це ім'я в українців, говорить той факт, що має багато зменшувально-пестливих похідних:

---