Крадіжка наречених
+15Anet (Аннет) /Крадіжка наречених. Погляд Камілі Гадісової. Як думаєте, це об'єктивний погляд?
Кадр із фільму "Кавказька бранка"
Наше комерційне агентство пропонує красти наречена!
Дзвони в трубку - говори ти, повідомляй нам габарити!
Вкрадемо будь-які баджі, тільки пальцем покажи!
Наші умови – передоплата, знижку зробимо для брата,
…плюс на рік страховка є, від розлучення та кровна помста!
Але чим більша вага у крихта, тим дорожче розмитнення.
Доставляється в мішках ... можна бантик на голову!!
…наречених крадемо теж, але трохи дорожче
(Бо б'є по пиці.)
- А хочеш тебе вкраду - чи то жартома, чи серйозно пропонує мені мій знайомий Ахмед.
- Не так легко це буде зробити, - попереджаю я його, хоча таємно сумніваюся: чим я зможу перешкодити на ділі.
– То я з електрошокером тебе ловитиму, – не замислюючись, каже він. І так ніби вихід знайшов із ситуації. Мене в цей момент охоплює жах…
Безшабашність у питаннях крадіжки нареченої дивує. Наречені дагестанської крові – народ, м'яко кажучи, відчайдушний. Мені розповідали, як крали наречену в Левашинському районі, причому буденно так, ніби корову з прив'язі зняли і погнали до свого хліву. Сели, значить, троє хлопців увечері після роботи, трохи алкоголю прийняли, в одного язик розв'язався і розповів він своїм друзям, що подобається йому дівчина із сусіднього села. Ті, не довго думаючи, запропонували, давай вкрадемо. Цей, теж виявився не з лякливих, з друзями погодився. Сіли вони на наречених КАМАЗ і погнали до сусіднього села. У темряві знайшли дім дівчини, у вікно постукали, та невідомо з яких міркувань вікно відчинила, то її прямо з вікна й витягли. Поки родичі прокинулися, на крикнареченої вибігли, стрілянину-пальбу слідом відкрили. Та який там… від КАМАЗу лише стовп пилу по дорозі, а молодих і слід простиг.
А як вони живуть, допитуюсь у очевидців, і чую у відповідь роздратоване:
– Живуть собі, напевно, яка різниця як, головне – чітко так украв…
Допитливий розум мій малює цю картину, але якось безглуздо все виходить. Уточнюючі питання безглузді, мені лишається тільки повірити в цю історію на слово.
Взагалі розповіді такого роду дуже популярні серед хлопців. Але їх можна віднести до розряду байок. А все тому, що вони, як правило, у житті закінчуються куди прозаїчнішими... доморощеним хепіендом там і не пахне. Тому що, як би це сказати пом'якше: розрахунок притаманний дагестанцам, і мало хто стрімголов кинеться в любовний вир з головою, не з'ясувавши попередньо що за дівчина, чи є за нею шлейф поганого минулого, загалом усю нагату як вона є.
– Навіть якщо хлопцеві батьки наречену вибрали, він все одно піде «за неї впізнавати»: знає хто че-нить за неї чи ні, відверто чарівний хлопець. У під'їзд її будинку зайде і у перших хлопців, що потрапили, запитає: «че за неї знаєте».
…І видадуть же її з тельбухами ті… як за милу душу всі начистоту викладуть. Чоловіча солідарність…
Без права на помилку
Переходячи до прози життя. Кумик за національністю Мавлет полюбив гарну дівчину Патю, яка на його нещастя виявилася аваркою. Кажу, що на його нещастя, бо в Дагестані все ще міцні стереотипи щодо національного питання. Представники однієї нації, як правило, неохоче погоджуються поріднитися з іншою (іноді неохоче, а іноді вигляд роблять). На разі скажу, що хлопець з Акушинського району (район, де проживають представники переважно даргінськоїнаціональності) мені чесно зізнався, що його батьки суворо покарали йому брати за дружину тільки даргінку і бажано з його району. Коли ж я спробувала натякнути на почуття, то почула приблизно таке: «Так роблять хлопці, яким начхати на думку батьків, а нам не начхати, ми батьків своїх поважаємо».
Розчарований Мавлет не одружений досі, зараз йому 28. І хоча продовжує вірити в романтику, зізнається, що сьогодні він не пішов би на такий крок.
Але й сам факт щасливого викрадення нареченої не пророкує щасливого шлюбу. Інший хлопець, назвемо його Ідріс, поцупив дівчину в день його сватання. Сам він виявляв бажання одружитися, але дівчина була непохитна, їй сподобався інший претендент на її руку та серце. Напередодні хлопець вмовив дівчину вийти до нього хоч би за поріг будинку, щоб попрощатися з нею. Дівчина обіцянку дотримала, вийшла і тут же її буквально сміли троє хлопців. Взявши її силою, хлопець змусив родичів погодитись віддати за нього. Але за півроку вони розійшлися. Далася взнаки різниця характерів. Історія має продовження. Дівчина вийшла заміж за того, кого любила. Через деякий час розійшлася і з ним: він дорікав її тим, що першим чоловіком у її житті виявився не він.
Невинний я... сама прийшла
Для кого викрадення – акт насильства, для когось ритуал. Жителька селища Чонтаул Кізилюртівського району запевняє мене, що для них, чеченців, викрадення нареченої – це майже обов'язок нареченого, частина традиції. Про день викрадення домовляються. Наречена, зображуючи повне незнання, йде собі нібито в магазин або до подруги, а наречений підстерігає її за позначеним маршрутом і замикає без наслідків для себе та її репутації.
Можна сказати, що в викраденні, таким чином, є ігровиймомент. Головне не переграти, як вийшло з моєю співрозмовницею Мариною. Ще, навчаючись в університеті, вона полюбили хлопця з іншого факультету та вмовила його... викрасти її. Він, недовго думаючи, викрав, правда, без наміру одружитися. Дівчину 5 днів шукали родичі, обережно з'ясовуючи серед подруг, куди вона могла б подітися. Але викрадач і не збирався ховатись. Він сам організував зустріч із її родичами і попросив їх забрати її… Щоб не розголошувати «темну справу», дівчину тихо забрали, повідомивши її подругам по курсу, що нібито вона весь цей час була у тітки, а та забули їх повідомити, що племінниця у неї. Дівчину перевели на заочне відділення і видали заміж за першого селянина, що підвернувся, що прийшов просити її руки. Звичайно, пляма ганьби з честі дівчата мали за законом гір змити кров'ю, її чи її. Але родичі затерли всю історію. «Пляма» виправили хірургічним шляхом, і зараз Марина згадує цю історію як важкий сон, навіяний романтикою юності.
Так, дівчата самі просять, щоб їх викрали, стверджує хлопець із Гергебільського району Каміль Мусаєв. Нікого і викрадати не треба, самі вийдуть заміж, відмахується він. Він навіть згадати не може, коли востаннє чув про викрадення нареченої.
Натомість хлопець із Хасавюрта Магомед познайомився зі своєю коханою по чату. Поспілкувалися, домовились зустрітись. З першої хвилини зустрічі молоді люди відчули один до одного симпатію. І вже при другій зустрічі він наважився запропонувати їй руку та серце. Дівчина чесно відповіла, що батьки буду проти, їй ще вищу освіту треба здобути. І запропонувала викрасти її... Магомед привіз її до себе додому. Мати, побачивши дівчину, руками сплеснула. Поки ніхто не знає, відвези назад. Навіщо це нам? Але Магомед був непохитний. Одружилися, зараздруга дитина на підході.
Згадуючи цю історію, його мати Мар'ям не без задоволення каже: І калим не довелося нести, і весілля грати. Чим у борги влазити, краще заощадити так». Вигідна, виявляється, ця штука – викрадення.
Звичайно, прийнято думати, що викрадення наречених у Дагестані це традиція. але це погляд стороннього спостерігача. Місцеві судять інакше: якщо дівчину викрали, значить, вона винна, поводилася негідно, брати за нею погано наглядали, а може й узагалі сама в машину села. У будь-якому випадку, вкравши дівчину, чоловік-викрадач пред'являє на неї права, і результат справи багато в чому залежить від того, чи родичі погодяться благословити шлюб. Позиція дівчини зараз відходить на другий план.
Якщо викрадення сталося з метою одруження, простіше видати дівчину заміж. Адже навряд чи потім хтось захоче взяти її заміж. В іншому випадку справа може закінчитися плачевно як для її репутації, так і для її викрадача. Загальновідомо, що в сільській місцевості брати змивають ганьбу сестри її кров'ю, причому не несуть за це кримінального покарання, адже працівники правоохоронних органів, вихідці з тих місць, воліють скоріше промовчати про факт вбивства, аніж піти проти страшного адата. А оскільки в сучасних умовах викрадення за взаємною згодою не рідкість, то яким буде шлюб, залежить від самих закоханих – від їхньої моральної готовності бути разом і в смутку, і в радості.