Критерії визначення ступеня транснаціональності компанії
У різних дослідницьких програмах використовувалися та використовуються різні критерії віднесення корпорацій до транснаціональних:
1.кількість країн, в яких діє компанія (відповідно до різних підходів мінімум становить від 2 до 6 країн);
2.певне мінімальне число країн, у яких розміщені виробничі потужності підприємства;
3.певний розмір, якого досягла компанія;
4. мінімум частки іноземних операцій у доходах чи продажах фірми (як правило, 25%);
5.володіння не менше, ніж 25% «голосуючих» акцій у трьох або більше країнах — той мінімум пайової участі в закордонному акціонерному капіталі, який забезпечував би фірмі контроль над економічною діяльністю закордонного підприємства і представляв би прямі закордонні інвестиції ;
6.багатонаціональний склад персоналу компаній, склад її вищого керівництва.
Так, згідно з дослідницькою програмою Гарвардського університету, до розряду транснаціональних належали компанії, що мають більше 6 зарубіжних дочірніх фірм.
ООН довгий час відносила до міжнародних корпорацій такі фірми, які мали річний оборот, що перевищує 100 млн. доларів, та філії не менш ніж у 6 країнах. В останні роки було зроблено кілька уточнень: про міжнародний статус фірми тепер свідчить розмір зарубіжних активів та їх частка у загальному обсязі активів компанії, частка зарубіжних продажів у загальному обсязі реалізації продукції та частка зарубіжного персоналу у загальній кількості персоналу компанії. ЮНКТАД, досліджуючи діяльність ТНК, ранжує найбільші транснаціональні корпорації за обсягом зарубіжних активів та аналізує рівень їхньої транснаціональності.
Враховуючи, що формулювання поняття«транснаціональна корпорація» зачіпає інтереси багатьох держав, компромісний варіант визначення поняття «ТНК» в ООН свідчить, що ТНК- це компанія:
1.що включає одиниці у двох або більше країнах, незалежно від юридичної форми та поля діяльності;
2.оперуюча в рамках системи прийняття рішень, що дозволяє проводити узгоджену політику та здійснювати спільну стратегію через один або більше керівний центр;
3.в якій окремі одиниці пов'язані за допомогою власності або якимось іншим чином так, що одна або більше з них можуть мати значний вплив на діяльність інших і, зокрема, поділяти знання, ресурси та відповідальність з іншими.
Останнім часом ЮНКТАД, дещо уточнюючи вищенаведену характеристику, до ТНК відносить корпорації, що включають головні підприємства та їх зарубіжні філії (дочірні компанії), причому головне підприємство контролює активи інших економічних одиниць у державах за межами країни базування материнської компанії, як правило, шляхом участі у капіталі. Як нормативної нижньої межі реалізації контролю над активами вважається частка капіталу щонайменше 10% звичайних акцій.
Зміна критеріїв віднесення компаній до транснаціональних, природно, мало істотний вплив на динаміку кількості ТНК, що наводяться в щорічних доповідях ООН.
Одним із критеріїв віднесення компанії до розряду транснаціональних є склад її вищого керівництва, яке, як правило, має формуватися з підданих різних держав, щоб унеможливити односторонню орієнтацію діяльності компанії на інтереси якоїсь однієї країни.
Щоб забезпечити багатонаціональність вищого управлінського прошарку, необхіднопрактикувати добір кадрів у країнах, де розміщені дочірні компанії ТНК, і надавати можливість просування по службі до вищого керівництва, не звертаючи уваги їх підданства.
Однак практика показує, що найчастіше вищий управлінський персонал материнської компанії формується з представників країни її базування, з них складається й вище керівництво дочірніх фірм із використанням місцевих кадрів на рядових посадах. Лідером серед найбільших ТНК із залучення закордонного персоналу є «Nestle» (97,2%).
Ступінь транснаціоналізації компаній можна охарактеризувати індексом транснаціональності:
Iтр = (Аз/Ао + Пз/По + Шз/Шо): 3, де Iтр - індекс транснаціональності;
Аз - зарубіжні активи;
Ао - загальні активи;
Пз - обсяг продажів товарів та послуг закордонними філіями;