Кумулятивний ефект доза, інтервал, коливання концентрації ліків
При лікуванні багатьох захворювань позитивний терапевтичний ефект спостерігається лише за постійно високої концентрації ліків у плазмі. Це досягається регулярним прийомом препарату. Однак перевищення терапевтичного рівня також небажане через розвиток інтоксикації.
Постійне введення ліків забезпечує стабільну концентрацію у плазмі, яка залежить від швидкості введення. Ця особливість рідко береться до уваги, хоча інфузійне введення часто використовується у практиці інтенсивної терапії. При пероральному введенні добова доза поділяється на кілька прийомів (4,3 або 2). Чим більша кількість прийомів задень, тим більше постійна концентрація ліків у плазмі.
Однак на практиці доведено, що багаторазовий прийом ліків протягом дня не виправданий, оскільки пацієнти рідко дотримуються такого призначення лікаря (недостатня згода пацієнта). Зменшення коливань концентрації препарату у плазмі досягається при прийомі препарату у спеціальній лікарській формі (с. 18) з повільним вивільненням діючої речовини: ретардована форма.
Швидкість, з якою досягається стан рівноваги, визначається швидкістю виведення.
Рівноважний стан досягається
через три періоди напіввиведення (t1/2).
Препарати, які повільно виводяться і для яких спостерігається кумулятивний ефект, необхідно вводити поступово в дозі навантаження до тих пір, поки їх концентрація не досягне оптимального рівня (фенпрокумон, дигітоксин, метадон). При підвищенні початкової (навантажувальної) дози можна швидко досягти рівноважної концентрації лікарської речовини в крові та підтримувати її за допомогою нижчої (підтримуючої) дози.Ліки з повільним виведенням призначають лише один раз на добу, досягаючи при цьому рівноважної концентрації.