Новини дня Як змусити олігархів Батьківщину кохати - Вільна Преса - Новини сьогодні, 8 червня 2017

Мільярди доларів осідають за кордоном, а українська скарбниця нічого не отримує

батьківщину

Учора українські та закордонні ЗМІ поширили сенсаційне повідомлення агентства Рейтер, яке стосується виконання українськими резидентами закону про так звані «контрольовані іноземні компанії» (КВК). Так називається в побуті закон про внесення поправок до Податкового кодексу України, ухвалений у 2014 році. Суть закону проста — українські юридичні та фізичні особи мають декларувати свої закордонні активи та доходи та справно сплачувати з них податки до скарбниці України. Цей закон ще називають законом про боротьбу з офшорами, оскільки більшість активів українського походження було приховано в юрисдикціях з низьким або нульовим рівнем оподаткування та захистом рахунків та активів від очей фінансових наглядових органів (а заодно і правоохоронних відомств).

40% бізнесменів Україна стали нерезидентами, коли їх спробували змусити сплачувати податки вдома

Важлива та обставина, що фізичні особи, тобто. громадяни України, які мають український паспорт, можуть обирати свій податковий статус. Саме вони можуть бути «податковими резидентами» РФ, а можуть заявити про те, що відтепер вони — «податкові нерезиденти». Для цього їм треба подати до податкової служби України довідку, що вони понад півроку (щонайменше 183 дні) перебувають за межами України. Цікава фінансово-юридична новація, що нагадує мені модну в «цивілізованих» країнах Заходу моду на зміну статі. Збагнути вказану новацію вкрай складно, оскільки протягом кількох століть людям вселяли, що найголовнішою ознакою та умовою громадянства є виконання людиною податкових зобов'язань перед державою. Ця новація суперечитьбагатовіковим принципам конституційного права та Конституції України. У цьому сенсі закон про КВК справді можна розглядати як сенсацію. Однак вона пройшла непоміченою. А ось інформація агентства Рейтер ніякої сенсації не дає. Реакція власників КВК на згаданий закон була цілком очікуваною.

Тож у чому Рейтер побачив сенсацію? — У тому, що частина найбагатших українців перестала бути податковими резидентами країни. Такого висновку агентство дійшло на основі анонімних опитувань низки представників українського бізнесу. Питання до них було простим: як ви та ваші колеги збираєтеся реагувати (або відреагували) на вимоги закону про КІК?

Більше того, Рейтер та інші інформаційні агенції та експерти вважають, що закон про КВК лише активізував відтік капіталу з України, а скарбниця почала отримувати податків ще менше. При цьому активно цитують нашого олігарха Володимира Потаніна. «Їх (олігархів — Авт.) можна сварити, казати, що вони непатріотичні, але факт залишається фактом — бюджет щось втратив», — сказав Рейтер Потанін.

За мінімальними оцінками, іноземні структури мають 50 тисяч українських юридичних осіб. Виходить, що повідомлення подали менше ніж 14%. За даними дослідницької компанії CRIF Teledata, тільки в Швейцарії 2070 року українці значаться власниками, членами рад директорів, генеральними директорами або уповноваженими посадовими особами місцевих компаній. Українці також — ключові управлінці приблизно в 1,8 тис. швейцарських компаній. Більшість цих фірм працює у сферах фінансів, консалтингу та сировинних товарів різного типу, включаючи продовольчі.

Реакцією українських фізичних та юридичних осіб на дію закону про КВК дуже різна. Назву три базові варіанти.

Варіант перший.Використання наявних у законі лазівок та різного роду ноу-хау для того, щоб не подавати повідомлення та декларації. Наприклад, можна розкласти свої «яйця» (активи) з різних «кошиків» (компаній). Щоб частка участі в капіталі була нижчою за порогове значення 10%. Сьогодні багато юридичних та консалтингових компаній пропонують свої послуги з розкладання яєць. Наприклад, формуючи кооперативи з кількох українських бенефіціарів. Створюючи у закордонних юрисдикціях додаткові компанії

Варіант другий. Відмова від подання повідомлень та декларацій. Прагнення «піти ще глибше під корч». Наприклад, знайти надійнішу офшорну юрисдикцію. Така реакція є наймасовішою. Особливо вона характерна для тих фізичних та юридичних осіб, які мають активи відносно невеликі.

Варіант третій. Він більше притаманний олігархам, у яких активи масштабні, вони не голка, яку можна сховати у копиці сіна. Саме вони й обирають статус податкового нерезидента. Факти такого вибору і були подані агентством Рейтер як сенсація. Двоє учасників списку 100 найбагатших бізнесменів України (за версією журналу Forbes) зізналися агентству Рейтер, що вони перестали бути податковими резидентами, щоб не підкорятися закону. Вони говорили за умов анонімності, оскільки побоювалися нашкодити своїм бізнес-інтересам у країні. Ще двоє великих бізнесменів не сказали, як вони самі вчинили, але, як і Потанін, знають про зміну резидентства своїх колег. Адвокатське бюро Єгоров, Пугінський, Афанасьєв і партнери сказало, що провело дослідження, поговоривши з представниками банків, консультантами та бенефіціарами контрольованих іноземних компаній - загалом майже з трьома сотнями заможних українців. Бюро з'ясувало, що 40 відсотків бенефіціарів КІКіввирішили відмовитися від статусу українського податкового резидента та ще 9 відсотків перевели активи на родичів-нерезидентів.

Втім, цей варіант має свої мінуси. Насамперед, відмова від українського податкового резидентства означає у певному сенсі демонстрацію бізнесменом своєї нелояльності щодо влади. А це, у свою чергу, звужує можливість такої особи займатися бізнесом в українському економічному просторі. Ми всі чудово розуміємо, що «успішний» бізнес в Україні будується на основі тісних зв'язків між підприємцем та чиновником.

Найбільш далекоглядні олігархи розуміють, що їхнє тривале перебування за межами України неминуче знизить ефективність бізнесу всередині країни. Олігарх Володимир Потанін, співвласник гірничо-металургійного гіганта Норильський нікель, розсудливо вирішив залишитися податковим резидентом. Управління комбінатом із Лондона та Цюріха явно буде скрутним.

А деяким олігархам мерехтить і зовсім неприємний сценарій: вони можуть позбутися свого бізнесу всередині України в тому випадку, якщо до влади в країні прийдуть інші люди. Які скажуть, що особа, яка перебуває у Швейцарії чи Великій Британії, «втратила свій зв'язок» з українським бізнесом. І це є підставою для того, щоб українські активи такої особи націоналізувати чи передати іншій особі, яка демонструє свою лояльність до батьківщини.

Для тих олігархів, у яких у голові народжуються такі страшні думки, є свій алгоритм дій. Перший крок – отримати статус податкового нерезидента. Другий крок — вивести свої активи, що залишаються в Україні, за межі країни. Інакше кажучи, "обнулити" свій бізнес на батьківщині. Третій крок – отримати повноцінне закордонне громадянство. український паспорт стає зайвим.Вже якщо «православний» олігархСергій Пугачов у 2015 році відмовився від українського громадянства, то чому б не припустити такого алгоритму щодо інших наших олігархів?

Чи варто списувати величезні борги країнам, які не мають подяки

Але вказана сума лише верхня частина «айсберга». Експертні оцінки показують, що закордонні активи, сформовані за рахунок нелегального вивезення капіталу з України, у два або три рази більші за офіційні цифри Банку України. Такі «тіньові» закордонні активи, тим більше, не працюють на українську скарбницю. На жаль, тема нелегального вивезення капіталу та «тіньових» закордонних активів нашими ЗМІ майже не обговорюється. А не обговорюються, бо одразу виникне питання про необхідність запровадження контролю над транскордонним рухом капіталу в Україні. А це тема, що табуйована у нас. Легше й безпечніше обговорювати «сенсації», які подає агентство Рейтер.

Ще класики марксизму говорили, що капітал за своєю природою є космополітичним. Практика виконання українського закону про КІК вкотре доводить справедливість цієї тези.

Незабаром за несплату готельного чи утилізаційного збору зможуть порушувати кримінальну справу

Підземні джерела вологи для садівників тепер ліцензуватимуться та оподатковуватимуться, що викликало вибух у соцмережах

Українців змушують використовувати нетрадиційні заходи опору масовому пограбуванню