Практика проведення імунізації педіатрами та сімейними лікарями у Сполучених Штатах
Завдання. Оцінити існуючу практику та ставлення педіатрів та сімейних лікарів до імунізації у Сполучених Штатах.
Метод. Дослідження у групі педіатрів та сімейних лікарів шляхом випадкової вибірки.
Суб'єкти. Члени Американської Педіатричної Академії (число = 746) та Американської Академії Сімейної Медицини (число = 428).
Теми дослідження. Загальна практика імунізації (види прийомів, під час яких проводиться вакцинація; механізм виявлення дітей, які не отримали повного обсягу вакцинації); також думка щодо передбачуваних перешкод до імунізації; сприйняття альтернативних місць для проведення імунізації, а також можливі вимоги до імунізації для Програми медичної допомоги та Спеціальної програми додаткового харчування для жінок, дітей першого року життя та дошкільнят (WIC).
Результати. Педіатри та сімейні лікарі (разом) наголосили на наступному: слід імунізувати дітей під час візитів з приводу гострих захворювань (28%), наступних відвідувань (90%), а також візитів щодо хронічних хвороб (77%); використовувати комп'ютери чи журнали нагадувань у тому, щоб визначати недощеплених дітей (13%); а також призначати чотири вакцини одночасно (коклюшно – дифтерійно – правцеву, оральну поліомієлітну, корову – паротитно – краснушну, а також Н. Influenze b) 18 місячним дітям, які підлягають вакцинації (66%). Педіатри вважали перешкодою до імунізації наступне: пропущені профілактичні візити (40%), вартість вакцин (24%), недостатнє охоплення страхуванням (24%), неможливість простежити за недощепленими пацієнтами (22%), неповні відомості щодо імунізації (12%) та втрачені можливості імунізації (12%). Лікарі були згодні з пропозицією вакцинувати під час госпіталізації (51%) або звернення до відділенняневідкладної допомоги (30%), а також з вимогою, щоб імунізація була умовою надання допомоги по лінії Медікейд (66%) та WIC (64%). Педіатри показали велику схильність прищеплювати під час хронічних захворювань та подальших візитів, а також позитивно ставилися до використання систем для відстеження недопрвітих дітей.