Режисер Дмитро Светозаров про смерть брата «Лікарі говорили, що він начебто пішов на виправлення…
Він справді був найкращим. Володимир Бортко тільки його запрошував на свої фільми, від «Блондинки за рогом», «Собачого серця», «Ідіота» до «Тараса Бульби» та «Петра Першого». Заповіти».
Герман, Аранович, Хейфіц, Асанова, Лопушанський, Лунгін, Файзієв, Рогожкін, Месхієв – усі великі режисери вважали за честь працювати зі Світлозаровим.
І ось його не стало... Важко повірити. Тому перше питання, яке ми поставили брату Володимиру Світлозарову, режисерові Дмитру Світлозарову, було таке:
- Як це могло статися?
– Це було, на жаль, очікувано, – відповів Дмитро Йосипович. - Володя дуже тяжко і давно хворів. І останні два місяці був у лікарні, у тяжкому стані. Про це мало хто знав. Жахливий рік. Вмирають люди дуже близькі. Льоша Баталов, з яким у мене все життя було пов'язане, дуже близька мені людина була.
Днів десять тому Володю перевели до спільної палати. І була надія на те, що станеться диво. Навіть лікарі казали, що начебто він пішов на поправку. І ось несподівано у суботу все це сталося.
Дмитро Світлозаров молодший за брата на три роки. Обидва, можна сказати, виросли на знімальному майданчику та з дитинства брали приклад зі свого знаменитого батька, режисера Йосипа Хейфіца. Шляхи у кіно обрали трохи різні: один – художник, інший – режисер.
– Нам було нелегко, – зізнався Дмитро Світлозаров. - Чули за спиною шепіт "синок", спочатку Володя, потім я. Але ми це подолали.
І ось молодший брат залишився сам…
Як дізналася «Комсомолка», вперше Володимир Йосипович захворів п'ять років тому. Лікарі поставили страшний діагноз, але їм вдалося впоратися із хворобою. Декілька років про неї незгадували. Але несподівано стався рецидив, який, на жаль, і спричинив сумний результат.
Співробітники «Комсомолки», як і всі шанувальники таланту Володимира Светозарова, сумують за втратою. Нам пощастило бути знайомими та робити матеріали з Володимиром Йосиповичем.
Володимир Світлозаров все життя присвятив кіностудії "Ленфільм", там Світлозарова називали просто Володя, і всі розуміли, про кого мова: іншого такого немає і не буде.