Статті мов в Укаїни.
Слово "білінгвізм" походить від двох латинських: bi - "подвійний", "двоякий" і слова lingua - "мова". Таким чином, білінгвізм – це здатність володіння двома мовами. Звідси, білінгв - людина, яка може розмовляти двома і більше мовами.
"Природний білінгвізм виникає у відповідному мовному середовищі, яке включає радіо і телебачення при спонтанній мовній практиці. Усвідомлення специфіки мовної системи може не відбуватися. Друга мова при штучному білінгвізмі освоюється в навчальній обстановці, при цьому необхідно використання вольових зусиль і спеціальних методів ".
Залежно від критеріїв, що кладуться в основу класифікації, виділяють декілька типів білінгвізму:
. " За віком, у якому відбувається засвоєння другої мови, розрізняють білінгвізм ранній і пізній. Ранній білінгвізм обумовлений життям у двомовній культурі з дитинства (включає батьків, що говорять різними мовами, або переїзд з однієї країни в іншу); пізній білінгвізм - Вивчення другої мови відбувається у старшому віці вже після освоєння однієї мови.
Поняття диглосії ввів у науковий обіг американський дослідник Ч. Фергюссон у 1959 році. До цього в лінгвістиці використовувався (і продовжує використовуватися зараз) термін "двомовність" - як український переклад міжнародного терміна "білінгвізм". А для ситуацій, у яких можливе функціонування кількох мов, прийнято термін "багатомовність" (англ. multilingualism, франц. plurilinguisme).
"На відміну від двомовності та багатомовності, диглосія позначає таку форму володіння двома самостійними мовами або підсистемами однієї мови, при якій ці мови та підсистеми функціонально розподілені. Наприклад, в офіційних ситуаціях -законотворчість, діловодство, листування між державними установами - використовується офіційна (або державна) мова, якщо йдеться про багатомовне суспільство, або літературна форма національної мови (в одномовних суспільствах), а в ситуаціях побутових, повсякденних, у сімейному спілкуванні - інші мови, не мають статус офіційних чи державних, інші мовні підсистеми - діалект, просторіччя, жаргон."
Найбільш характерним типом двомовності в Україні є національно-українська мова, яка засвоюється при безпосередньому спілкуванні людей різних національностей при безпосередньому спілкуванні з українськомовним населенням.