Суми під німцями, Данкор онлайн, Новини, події міста Суми та Сумського регіону
Суми під німцями
Німці "промивали мізки" населенню, обіцяючи йому найкраще життя після Рад, але насправді ввели дуже в Сумах та області дуже жорсткі порядки.
Листа "Ssumy Anzeiger"
А ще через газету німці періодично вимагали від населення здати то лижі (включаючи дитячі), то велосипеди, то радіо, то… голубів! Безробітних зобов'язували з'явитися у певний час на біржу праці для реєстрації, а тих, хто зареєструвався, — на поїзд до Німеччини (хто не виконає наказ — буде суворо покараний).
Німецький лад на сумській землі
Спекуляція – примусова робота до 1 року з неповною конфіскацією майна або позбавлення волі до 3 років із повною конфіскацією. Хабарництво - позбавлення волі до 3 років.
Чотири класи для підкорених
Звісно, життя на території Сум та Сумщини у період окупації не припинилося. Але німці взялися змінювати її на свій лад. Наприклад, це стосувалося сфери освіти. Школа мала виконувати роль «перевиховання» населення. Достатніми для підкорених народів німці визнали чотирикласні школи, а також професійні ремісничі та сільськогосподарські школи «з обмеженими завданнями». Хоча, крім початкових шкіл, у 1942 р. Сумський відділ освіти вирішив створити дві восьмикласні гімназії – чоловічу та жіночу. Навчання було платним – правда, з метою охопити всіх дітей освітою плату за навчання у молодших класах незабаром скасували. Але, крім "пряника", використовувався і "батіг": на батьків, які не віддавали дітей до школи, накладалися великі штрафи (150-300 крб. за кожну дитину).
Спочатку місцева патріотично налаштована інтелігенція позитивно сприйняла викорінення німцями всього «радянського», бачачи у цьому можливість пропаганди національної ідеї. Одним із керівниківукраїнського відродження у Сумах став учитель фізики школи №4, член організації ОУН та керівник Сумської організації (раніше забороненої радянською владою) «Просвіта» Семен Сапун. Проте вже 1942 р. німці зрозуміли, що діяльність «Просвіти» не відповідає завданням німецької пропаганди, закликаючи до усунення будь-якого іноземного впливу (в т.ч. німецького) та створення «незалежної України». Діяльність організації була взята під контроль, а Сапун та ще кілька сумських ОУНівців були страчені.
На роботу до Німеччини
В українцях окупанти бачили насамперед практично безплатний трудовий ресурс. Тому місцеве населення почали масово відправляти на роботу до Німеччини. Цій процедурі підлягали всі працездатні чоловіки та жінки віком від 15 до 50 років. Спершу їм обіцяли заробітки в десятки разів більші, ніж у СРСР, і чудові умови праці — про що можна прочитати у привабливих німецьких брошурах того періоду. Багато хто повірив у ці казки і добровільно оформлявся на виїзд. Потім від остарбайтерів на батьківщину почали надходити листи. Наприклад, Ірина Бардакова з м.Ессен пише рідним у с.Угроїди: «Працюю на фабриці в інструментальному магазині. Робота чиста та хороша, але дуже сумую. Начальники мої дуже добрі люди німці». Єфросинія Клавдієнко пише з м.Аушвіц рідним у хутір Васюків Краснопільського р-ну: «Я роблю на цементовій фабриці, виливаємо цементові ставки. Живемо у таборах у бараках. Нічого не видно крім цементу та дроту. Робимо з 7 години ранку до 5 години вечера, в суботу до 3 години дня». Кажуть, українським остарбайтерам щастило по-різному – це залежало від того, хто до якогось господаря потрапив. Німецька цензура пропускала на окуповану територію далеко не будь-яку інформацію з Німеччини – у багатьох листах сумнівні з погляду німцівмісця ретельно закреслювалися.
На службі у окупантів
Проводився також набір місцевого населення до німецької армії. Створена німцями дивізія «Суми» воювала під Сталінградом, на Роменщині діяв каральний загін Батюти, на Глухівщині та Кролеветчині – т.зв. "Українські козаки".