Унікальні подробиці життя Владислава Челаха у в’язниці
Чим займаються на зоні засуджені до довічного позбавлення волі Владислав Челах, Рустам Ібрагімов та алматинський стрілець Кулекбаєв, які умови утримання та як склалася доля членів їхніх сімей, газета «Караван» спробувала з'ясувати у рідних та близьких, а також адвокатів та колишніх слідчих.
Тут один із найсуворіших режимів відбування покарання. У народі ця колонія відома як «Чорний беркут». Такий собі аналог українців, де також сидять смертники, - «Чорний дельфін», «Білий лебідь» тощо. На території цієї зони встановлено відповідну пам'ятку. Кажуть, донедавна у таборі тримали в клітці навіть живий символ – справжнього беркута. Але, не витримавши важких умов у неволі, птах незабаром застудився і пішов у інший світ. Чи лежать вона на особливому цвинтарі, де таємно ховають злочинців, невідомо. Втім, як нічого не відомо і про життя та смерть самих мешканців похмурої зони.
У цьому таборі відбувають покарання Владислав Челах, Рустам Ібрагімов та алматинська стрілець Кулекбаєв. Донедавна у стінах цього закладу знаходився і відомий людожер Сергій Копай.
Чим займаються на зоні засуджені до довічного позбавлення волі (ПЛС), які умови утримання та як склалася доля членів їхніх сімей, ми спробували з'ясувати у рідних та близьких, а також адвокатів та колишніх слідчих.
Челах мріє про кохану
З матір'ю Владислава Челаха – Світланою Ващенко нам удалося зустрітися ще задовго до її від'їзду на ПМП в Україну. Нині родина Челаха проживає у Калінінграді, в Казахстані залишився дідусь Влада.
За словами Світлани, навіть своїм близьким та рідним Влад не розкриває таємницю трагедії на заставі. Нагадаємо, уНаприкінці травня 2012 року на прикордонній заставі «Арканкерген» було виявлено неживі тіла 14 прикордонників та єгеря. За офіційною версією, рядовий Челах розстріляв своїх товаришів по службі, а після підпалив казарму і втік з місця злочину. Втікача виявили на чабанській зимівлі приблизно за 20 кілометрів від місця різанини. Суд визнав його винним і засудив до найвищої міри покарання – довічного позбавлення волі.
«Я намагалася випитати в нього, що насправді сталося на Арканкергені, але він мовчить. За вироком суду він має компенсацію за моральну шкоду виплатити по п'ять мільйонів тенге сім'ям загиблих прикордонників. Але Влад сказав, що нікому нічого не виплачуватиме. Навіть відмовився працювати за ґратами», - нарікає Ващенко.
Листи від сина Світлана отримувала майже щотижня, однак у жодному з них немає згадки про те, що сталося на заставі.
«Вчитуюсь у кожне слово, у кожну букву, але навіть і між рядками немає нічого, за що я могла б зачепитися. Можливо, він пише листи під диктування. Розпитує тільки про родичів. Просить мене, щоб я не нервувала і не хвилювалася за нього. Каже, що зуміє витримати всі випробування, що випали на його частку, і впевнений у швидкому звільненні», - каже жінка.
За її словами, спочатку Владислав знаходився в одиночній камері, пізніше його перевели в камеру до інших ув'язнених. Як тільки перевели до «Чорного беркуту», він одразу написав письмову відмову від усіх контактів зі ЗМІ.
«Тут у мене все нормально, без змін. Живий та здоровий. Тільки все вже набридло, нічим не хочу займатися. Іноді буває, що сяду і в одну точку дивлюся, як ненормальний. Новий рік теж не наголошував. Спав. О 10 годині ліг і о 6 ранку встав. Коротше, не лише у вас не було свята», - цитуєлиста сина Світлана.
За її словами, на зоні Влад захопився йогою.
«Ось недавно собі нове заняття вигадав. Вирішив зайнятися йогою, дихальні вправи там всякі, розтяжка, медитація і таке інше. Загалом, наводжу свій організм і нервову систему в нормальний стан. А то за той час, поки сиджу, сильно зіпсував свій організм і нерви, треба відновлювати, доки молодий. До речі, я тобі раджу зайнятися йогою. Це не складно і корисно. Спробуй», – радить він молодшій сестрі.
Про те, які умови утримання на зоні, Челах у своїх листах намагається не казати: «Намагаюся жити без порушень. Аби вас частіше бачити, щоб побачень було більше».
За останні роки Світлана Ващенко мала лише одну радість. КУІС збільшив кількість побачень із засудженим сином у два рази.
«Побачення дають короткі. Раніше ми могли їздити до нього лише раз на півроку, а тепер нам дозволили чотири побачення на рік. На зустрічі пускають лише двох дорослих та дітей. Ми їздимо до нього по черзі. Багато родичів хочуть побачити Влада», – радіє мати.
До призову до армії у Челаха була кохана. Проте свого хлопця вона так і не дочекалася. За словами матері, вийшла заміж за іншу людину. Але Влад, як і раніше, продовжує її любити.
«…Ти кажеш, що я зациклився на Яні, ні, Сашуль, я не зациклився. Я справді її люблю. Коли полюбиш, сама зрозумієш, яке це прекрасне почуття, як воно підносить і як розриває всі межі, як воно змушує все забути і думати тільки про неї. І зовсім не важливо, одружена вона чи ні. А її донька також могла бути моєю. Адже не буває чужих дітей! - пише своїй молодшій сестрі Влад.
Як і будь-яка мати, Світлана сподівається, що сина виправдають і випустять із місць, звідки ніколи неповертаються назад. "Може, скоро все налагодиться, я дуже на це сподіваюся", - не виключає Влад.
Прогулянки в наручниках
«Під час прогулянки на Рустама надягають наручники та чорну шапку з прорізами для очей, щоб навіть бічним зором (він) не зміг побачити те, що відбувається навколо. Розмовляти з іншими зеками на прогулянці заборонено», – розповідає близький родич засудженого.
За його словами, умови утримання в Житикарі порівняно з аркалицькою в'язницею, де перші роки відбував термін Ібрагімов, набагато кращі.
«В Аркалику (в єдиній у країні «критій» в'язниці суворого режиму) Рустам сидів у одиночній камері. Спочатку співробітники колонії підсипали йому хлорку в камеру, знущалися. Після переведення в Житикар його помістили в камеру з іншим зеком, засудженим за вбивство цілої сім'ї та маленьких дітей», – каже родич.
З засудженим дозволено лише короткострокові побачення.
«Якщо раніше ми могли їздити на побачення раз на півроку, то тепер нам можна зустрічатись через кожні три місяці. Розмовляємо з Рустамом лише у присутності кількох озброєних конвоїрів. Довгострокових побачень немає. Хоча кажуть, що це можливо після того, як обладнають спеціальне приміщення», – продовжує співрозмовник і додає, що нещодавно Ібрагімов переніс хірургічну операцію. - У нього була міжхребцева грижа. Спеціальним конвоєм його було доставлено до лікарні. Навіть операцію лікарі робили у присутності охоронців. Два місяці тому зустрічався з ним, ніби гаразд, не скаржиться. Як можемо, намагаємось підтримати його. Хоча нам дозволяють передавати лише певні продукти. Якщо не вистачає чогось, закидаємо на його спеціальний особовий рахунок гроші, на які він може щось купити собі в тюремному магазині».
УЗараз сім'я Ібрагімових проживає в Канаді, звідки приїжджає на побачення кожні три місяці. З дружиною Рустам перебуває у розлученні.
«Після вироку суду вона віддалилася від нашої родини, обірвала всілякі контакти. Навіть своїм дітям забороняє спілкуватися з бабусею та дідусем», – ділиться співрозмовник.
Смерть людожера
Донедавна у «Чорному беркуті» відбував свій термін і відомий канібал Сергій Копай, який вбивав, а потім з'їдав алматинських повій. На суді він смакував подробиці своїх пригод із подільниками Євгеном Турочкіним та Михайлом Вершиніним: зробили з м'яса фарш, зліпили пельмені та котлети. У справі канібалів сім епізодів із убивством жінок. Особи трьох не встановлені. Алматинський міський суд засудив "копаївців" до виняткової міри покарання.
«Їх відправили до сумнозвісної житікаринської колонії. Копая помістили до камери з іншими в'язнями. Кажуть, що зеки самі хотіли його вбити, але помер він від тяжкої тривалої хвороби. Хилий був на вигляд, весь просочений спиртом», – розповідає колишній слідчий Владислав Бекшаєв. – Його спільники нині відбувають безстрокове покарання у пенітенціарній установі, мешканцям якої уготовано лише один результат – «винесення вперед ногами» та таємне поховання. На їхніх могилах буде лише табличка з абревіатурою ПЛС та порядковий номер».
За словами Бекшаєва, дружина людожера незабаром після вироку також залишила країну і поїхала на ПМП в Україну, залишивши свого сина під опікою подруги. Подейкують, що в нього склалася незавидна доля. Як і батько, він страждає на алкоголізм.