5 причин чому діджеям краще робити мешапи (а не мікси) щоб отримувати Booking
Alex Grand (JonniDee) Aleksey Teslya
5 причин чому діджеям краще робити мешапи (а не мікси) щоб отримувати Booking.
Коли величезна кількість дисків з міксами перетворюється на сміття, чи не настав час припинити штампувати їх і почати робити мешапи, щоб отримувати букінги?
Досить кумедна річ сталася протягом останніх років – діджейські мікси втратили більшу частину своєї цінності, як матеріал для отримання роботи (будь-які мікси.. на дисках, в SoundCloud, на радіо і, вибач, на касетах).
Навіть якщо вони і цінуються, то якщо промоутер каже «Так, я послухав твій мікс, ти нам підходиш», то, повірте мені, 9 із 10 – він їх не слухав. Натомість він перевірив скільки у тебе фанів на Facebook або найняв тебе через твого професіоналізму та харизму, а не завдяки твоїй музиці.
У той же час молодша порода діджеїв злітає з бруду в князі, роблячи мешапи. Як тільки мешапи завоювали сцену в 2003-му, безліч мешаперів, очолювані 2 Many DJs, стали отримувати величезну кількість замовлень, завдяки чіпляючим мешапам, що штампуються на компах (в рамках цієї статті в число мешапів ми включили і «неофіційні ремікси»).
І тепер, коли мікси різко втрачають свою цінність, мешапи, які у своєму принципі – вокал однієї пісні, накладений на музичну доріжку іншого треку (звісно, це може бути й складніше), починають здаватися досить життєздатним методом, щоби привернути увагу.
Ми не наполягаємо, що вам треба терміново щось змінювати, якщо ви вже заробляєте грою. Ви – діджей, і саме тому ваші мережі не повинні змінюватись ні краплі. Ну, а якщо ви тільки починаєте? Мешапи - досить розумний хід. Збери фанів у мережі і тебе помітять. Це швидкий спосіб досягти мети.
Невірите? Тоді послухайте деякі докази:
1 – Зараз уміють зводити.
Раніше поради були такими «зроби класний мікс і пошири його». Коли Sasha і John Digweed випустили в 1994 році перший доступний у продажу мікс - Renaissance: The Mix Collection, він відразу став класикою і неймовірно просунув їхню кар'єру. Але, крім них, були ще тисячі діджеїв, які були раді хоч тому, що вміли якось зв'язувати мікси. І вони отримували замовлення за рахунок під зав'язку записаних касет, хоча в принципі вони просто міксували intro і outro удари, що, з точки зору музики, нудна річ на світі.
Зараз же кожен уміє синхронізувати і домагатися технічно ідеального ритмування. Може не ідеального з погляду музики, але з погляду технічності – точно. Кота витягли з мішка. Старі добрі мікси вже не чіпляють, як раніше.
Мешапи, у свою чергу, показують і музичні та технічні вміння. Однієї синхронізації мешап не зробиш. І тепер мешапи поділяють масу на середнячків та просунутих, тоді як мікси цього вже зробити не можуть.
2 – Довгі діджейські мережі рідко вдало існують у цифровому форматі.
Хороший діджей - це не тільки той, хто може сказати "Хммм, це чудово міксується з тим" або "Ні, цей порядок поганий для цих треків". Хороший діджей – це людина, яка відчуває людей та ловить її настрій. Хороший діджей знає, чого хочуть люди перед ним і дає їм це, але, крім цього, він дає їм те, що їм сподобається, але вони ще не знають про це!
Армін ван Бурен славиться своїми восьми-годинними сетами Armin Only. Але водночас щороку він випускає Year Mix, що повністю складається з мешапів.
Існування цих навичок означає, що мікс будь-якої тривалості призаписи втрачає частину свого чаклунства або, що ще гірше, записується без участі реального натовпу. Половина мети мікса втрачається під час запису, та був – під час прослуховування. Коли слухаєш класний мікс, що ти робиш? Правильно! Заплющуєш очі і уявляєш, що ти в клубі.
Єдині справді вдалі «зроблені» мікси зазвичай робляться людьми, які здебільшого самі пишуть музику для своїх міксів. Ну або в крайньому випадку самі зробили ремікс на пісню, щоб вона підходила для мікса. В принципі вони успішно робили мікси, використовуючи свої мешапи.
3 – Клубні керуючі та продюсери рідко слухають мікси.
А ось це точно правда. Я це знаю… бо сам так робив. Раніше, коли я просував один успішний клуб, я отримував по міксів 20 на тиждень. Я ще й діджеєм там працював, тому просто фізично не міг прослухати всі ці мікси.
Та й я просто знав, що в цих міксах я не почую того вміння, яке потрібне діджею – вміння «планувати музику стоячи перед натовпом».
Мікси ж, які виділялися, відрізнялися швидким, музичним міксуванням (різні акапелла, різні вокали на басах тощо) іноді це були чисті мешапи - наприклад Cassette Jam. Це були мікси, в яких музичність і вміле міксування просвічували крізь них з перших секунд. Мешапи, одним словом. Ще до виходу своєї книги DJing for dummies у 2006-му, Джон Стівентон вже радив діджеям робити «перехідні» мікси.
Він писав: «Бо багатьох керівників клубів хвилює тільки те, як ви зводите пісні, то вони можуть розібратися, як ви побудували свій сет, прослухавши лише його основні моменти (ну чи просто цілий сет їх не цікавить), то ви можете полегшити процес , додавши парочку добірок (приблизно по 30 секунд) переходів від треку до треку.
Виходить, якщо у керівників та власників клубів не вистачає часу на прослуховування всього сету і вони хочуть почути лише переходи, то не було б логічніше замість «перехідного міксу» зробити гарний мешап? Його можуть прослухати. Особливо якщо має сотні тисяч прослуховувань на YouTube, що, звичайно, помітять керівники.
4 – мікси не так легко стають популярними, на відміну від мешапів.
Розміщуючи мешап на YouTube, який потім поширюється через Facebook, діджей, мало того, що технічно та музично доводить те, що він вміє їх робити, ще й отримує можливість швидко здобути світову впізнаваність – DJ Earworm довів це. І він лише один із багатьох.
І цей шлях насправді недоступний виробникам міксів. Так, вони можуть розміщувати свої мкіси в інтернеті, але я не бачив ще жодного випадку, коли мікс став суперпопулярним таким чином. З іншого боку – коли ти озброєний популярним мешапом, плюс величезною відомістю, завдяки тому ж мешапу, ти можеш легко отримати можливість грати та збирати народ на свої виступи.
Ну, плюс, це не повинно бути складно: «Тобі не потрібен розповсюджувач, т.к. твій розповсюджувач – це інтернет. Тобі не потрібна гучна назва фірми, тому що твоя фірма це твоя кімната. Тобі не потрібна звукозаписна студія, бо це твій комп'ютер. Ти все робиш сам! - Каже Великобританський мешапер Mark Vidler з Go Home Productions.
5 - Мікси - це вже не круто.
"Тепер кожен сам собі діджей, кожен може звести мікс в один удар або знайти купу всяких каламутних творів в інтернеті" - написав Ari Stern у нещодавній статті Electronic Beats Online.
«Вже давно не було жодних інновацій у жанрі, відколи Richie Hawtin,використовуючи 100 треків та 300 loop`ів створив свій 53-х хвилинний мікс «Closer to the Edit» у 2001-му або коли 2 Many DJs почали робити свої підпільні збірки у 2003-му».
Виходить, що якщо в наш час хтось уміє робити мікси, їх вважатимуть безперспективними, непотрібними. І якщо твій мікс не на порядок кращий за інших, то це не принесе тобі ніякої користі, і не дасть виділитися з натовпу. Напевно, це і пояснює те, що на кожен надісланий нам мікс (через twitter чи поштою) припадає по 2-3 мешапи.
Звичайно, для міксів теж знайдеться містечко. Діджею просто життєво необхідно вміти робити свої мікси, старанно та добре. Навіть зараз вони можуть цим отримати собі роботу і грати на втіху. Ще одна чудова ідея – записувати «живі» мікси – ось для цього реально потрібна майстерність.
Ну і так як більшість клубів все ще використовує мікси для демонстрації свого звуку (зокрема Fabric), та й купка фірм все ще дає можливість діджеям робити хороші мікси (! K7`s DJ kicks series відразу на думку спадають) – мікси все ще мають місце бути.
Але пам'ятайте, що більшість із перерахованого – це справді висококласна продукція, а не якісь старомодні промо-мікси. Тобто в принципі, незважаючи на те, що мікси все ще мають право на існування, вони вже давно не приносять купу букінгів.
Натомість діджеї, що розуміють, зрозуміли, що найкращий спосіб отримувати замовлення – це писати свою музику, просувати себе на радіо або спробувати організувати свою клубну ніч (як місцевому клубному діджею).
Тепер до цього списку можна додати сміливо – зробити вбивчий мешап!
Переклад: Дмитро Матвєєв