А знаєш
А знаєш. Як хочеться посміхатись тобі одному. А знаєш. Як хочеться плакати, коли не відчуваю твоє тепло? А знаєш. Твої обійми найкращий захист від усіх негараздів, щоб не сталося і на душі стає легше. А знаєш. Як хочеться розгладити ту вперту зморшку, що з'являється на твоєму лобі, коли ти про щось замислюєшся. А знаєш. Як хочеться завжди відчувати на собі погляд твоїх променисто-карих очей. А знаєш. Як хочеться ділити це нічне повітря, наповнене шерехами листя та ароматом квітів, на двох. А знаєш. Як хочеться сидіти з тобою віч-на-віч на пустельному пляжі і відчувати, що мені більше ніхто і не потрібний. А знаєш. Як хочеться почути, як ти з надзвичайним трепетом і любов'ю вимовляєш: «Малю, все добре» коли в моїх очах стоять сльози. А знаєш. Як хочеться відчувати смак твоїх губ знову і знову. А знаєш. Як хочеться, щоб ти щомиті висвітлював мій світ своєю посмішкою. А знаєш. Як хочеться відчувати твоє дихання за спиною? завжди. А знаєш? Ні, ти не знаєш, не помічаєш, як мені погано і як я ховаюсь десь у куточку, заглушаючи свій біль сльозами. Ти не знаєш, що кожна моя сльоза — це ти і моя любов до тебе, яка тобі абсолютно не потрібна! Знаєш.. Я не можу так більше! Знаєш. Я не знаю, чи довго ще моє серце відгукнеться нестерпним болем при одній згадці про твоє ім'я, при звуку твого голосу, при погляді в твої такі улюблені очі! Але я знаю точно, я не забуду тебе, а ця любов назавжди залишиться жити в самому потайному куточку мого серця.