Чи готові статини до своєї зоряної години в онкології
За останні кілька років накопичення «непрямих» доказів дозволило ряду вчених припустити, що статини можуть зменшувати ризик раку або використовуватися як ад'ювантна (додаткова) терапія.
Всі ці докази вважаються непрямими, оскільки вони отримані під час ретроспективного аналізу спостережних досліджень.
Є дослідження, які демонструють покращення наслідків при використанні статинів у пацієнтів з раком товстого кишечника та простати.
На багато питань досі немає відповідей
Перед початком інтервенційних досліджень зі статинами на пацієнтів, які страждають на онкозахворювання, належить відповісти на масу практичних питань, у тому числі про передбачуваний механізм їх дії.
Крім здатності знижувати рівень ліпідів, статини мають численні «неліпідні» (плейотропні) ефекти – протизапальний, антиоксидантний, а також стабілізують функції клітин ендотелію. Тим не менш, ніхто не знає, як ці ефекти можна пов'язати з протираковою активністю препаратів. Невідомо навіть, чи всі статини мають такий «набір інструментів».
Статини відрізняються структурно та метаболічно; деякі з них ліпофільні, інші гідрофільні.
Чи має це значення?
Статини відрізняються своєю здатністю знижувати рівень ліпідів. Чи має це якесь відношення до протипухлинної активності?
Як статини слід застосовувати при раку?
Як хіміотерапевтичні агенти?
Як ад'ювантна терапія?
До чи після хірургічного лікування?
Як їх слід поєднувати з традиційною хіміотерапією та опроміненням?
Також слід вирішити питання із дозамиі, що дуже важливо, відповісти, чи можна звичайними «кардіологічними» дозами статинів якось вплинути на рак.
З іншого боку, статини останніми роками дуже сподобалися лікарям. Ці препарати вивчалися протягом чотирьох десятиліть, тому профіль їхньої безпеки добре відомий. Загалом вони добре переносяться, навіть при тривалому застосуванні. У порівнянні з сучасними протипухлинними препаратами, статини недорогі, якщо призначати їх як профілактику або як ад'ювантну терапію. Статини доступні, навіть «надто доступні».
Дизайн досліджень
Після гучного канадського дослідження про користь статинів при раку простати багато вчених зацікавилися новою можливістю хіміопрофілактики цього захворювання. Доктор Lorelei Mucci та доктор Meir Stampfer, співробітники Гарвардської школи громадського здоров'я, розуміють, що наглядові дослідження не можуть дати точної відповіді.
Проте проспективні рандомізовані дослідження також виглядають ненадійними, оскільки «треба провести тестування дії статинів до діагнозу». Це, за словами гарвардських учених, вимагатиме такого масштабного та тривалого дослідження, яке неможливо здійснити.
Корисні дані отримують під час досліджень неоад'ювантної терапії статинами у чоловіків після радикальної простатектомії. Адміністративні бази даних забезпечують інформацією про довгострокові спостереження, які можна використовувати під час розробки первинної профілактики.
«У той час, як ми продовжуємо пасивно чекати, нинішні дані, можливо, дозволяють вже зараз приймати певні клінічні рішення щодо профілактики раку та одночасної профілактики серцевих захворювань у чоловіків», - каже доктор Mucci.
Вчені з Національногопроекту хірургії грудей та кишечника США вирішили не чекати накопичення випадкових даних. Нещодавно вони оголосили початок власного дослідження післяопераційної терапії статинами для профілактики рецидивів раку товстого кишечника.
Думки експертів
Відоме видання MedPage Today поцікавилося думкою кількох американських експертів щодо застосування статинів та раку передміхурової залози.
Доктор Philip Kantoff, співробітник Інституту раку Дана-Фарбер (Бостон), сказав: «Кількість доказів протипухлинного ефекту статинів зростає, але проведення масштабного дослідження може бути скрутним».
Доктор Elizabeth Platz, співробітниця Школи громадського здоров'я Джона Хопкінса, заявила у своєму листі: «Для засобу первинної профілактики статини мають багато побічних ефектів (включаючи дію на м'язи у деяких пацієнтів), тому прийняття загальних рекомендацій щодо профілактики раку простати за допомогою статинів, на мій погляд, малоймовірно».
Доктор William Catalona з Північно-Західного університету в Чикаго: «Безперечно є достатньо свідчень, щоб висунути гіпотезу про те, що статини зменшують пов'язану з раком простати смертність. Але це було б майже безвідповідально до проведення проспективних рандомізованих досліджень.
Доктор Michael Glode з Університету Колорадо (Денвер) каже: «Проведення досліджень з використанням як кінцева точка агресивного раку з показником 8-10 балів за шкалою Глісона було б корисним. Але залишається багато супутніх факторів, частина з яких не можуть бути враховані взагалі, а деякі епідеміологи та онкологи вважають неприйнятною і таку кінцеву точку дослідження… Моя думка, що дослідження профілактичного ефекту статинів в онкології було б дужедорогим, а багато фактів вже отримано під час кардіологічних досліджень. Вони могли б використовуватися й у цій справі».
Лікар Jerome Ritchie, співробітник Жіночої лікарні Брігхема (Бостон): «Здається, застосування статинів більше «захищає» від пов'язаної з раком смертності, якщо пацієнт вживає їх ще до постановки діагнозу рак передміхурової залози. Хоча нове дослідження канадських учених дозволяє висунути відповідну гіпотезу, надійні дослідження поки що не було проведено».