Чи треба віддавати українських сиріт до іноземних родин
Випадок із Артемом Савельєвим змусила українська влада замислитися про призупинення усиновлень українських дітей іноземцями.
Випадок з Артемом Савельєвим, українським хлопчиком, якого повернула на батьківщину прийомна сім'я зі США, просто посадивши дитину на літак і забезпечивши запискою про те, що від неї відмовляються, змусила українську владу задуматися про припинення усиновлень українських дітей іноземцями. Сьогодні цій проблемі присвячена наша дискусія.
Ян, 50 років, юрист
Ніна, 49 років, домогосподарка
У нас населення й так постійно скорочується. Скоро Україна складатиметься лише з одних пенсіонерів. Народжуваність у нас і так не зашкалює, а ми ще своїх дітей за кордон віддаємо. Потім хто нас у старості годуватиме? Хто працюватиме на наших заводах? Хто піде служити у нашій армії? Інша річ, що в українських дитячих будинках умови ще ті. Але це означає, що треба виділяти цим установам додаткові кошти, намагатися створити дітям нормальну атмосферу, більше платити вчителям та вихователям, щоб у дитячі будинки йшли працювати добрі спеціалісти. Звичайно, віддати дітей за кордон простіше – жодних витрат. Але ж це не вихід! Потрібно думати про майбутнє, а не намагатися заощаджувати на найголовнішому – на наших дітях. Ми й так постійно розбазарюємо наші ресурси – продаємо ліс, нафту, газ. Давайте бодай дітей залишимо собі. Може, це й грубувато прозвучить, але вони нам знадобляться.
Ольга, 33 роки, секретар
Я не розумію, чому треба відмовляти іноземцям в усиновленні наших дітей. Так, за кордоном трапляються випадки жорстокого поводження з прийомишами. Але ж це – рідкість, виняток! І що ж? Через якийсь один випадок позбавляти всіх дітей шансузнайти батьків? У нас, до речі, такі жахливі випадки теж бувають. Пам'ятаєте про Гліба Агєєва? Адже його не іноземці усиновили, а наші, українські люди. І це не врятувало дитину від побоїв та знущань! А щодо іноземців, то чомусь наші ЗМІ привертають увагу лише до тих родин, де не все благополучно. Але ж є випадки, коли наша українська дитина щаслива у закордонній родині! У мене подруга мешкає в Америці. Отож, вона розповідала про своїх знайомих, які всиновили українську дівчинку. Дитина мала ДЦП. У нас такий малюк навіть ходити б до пуття не навчився. А там дівчинку довго лікували, і тепер вона ходить до школи разом із звичайними дітьми. Але чомусь про це ми розповідати не прийнято. Напевно, просто соромно, що наша держава не може забезпечити сиротам ні нормальний догляд, ні лікування, а за кордоном здатні подбати не лише про своїх дітей, а й про прийоми з України. Та що казати, прийомна дитина завжди має ризик зустрітися з жорстокістю з боку прийомних батьків. І у нас, і за кордоном. Але це не нагода відмовлятися від усиновлень. Адже в дитячому будинку жорстокість з боку дорослих та однолітків – це вже не якась гіпотетична ймовірність, а закономірність, з якою стикаються усі вихованці без винятку.
Світлана, 44 роки, бухгалтер
У нас у країні повно бездітних сімей, які мріють про дитину, але з тих чи інших причин не можуть її взяти. У когось немає житла, комусь матеріальне становище не дозволяє. Може, замість того, щоб віддавати дітей іноземцям, треба допомогти нашим прийомним сім'ям? Якби людям, які хочуть взяти дитину з дитячого будинку, давали квартиру чи надавали матеріальну допомогу, сиріт поменшало б. І ніякі іноземні усиновлювачі не знадобилися б! Дайтеможливість жінці не працювати, а займатися вихованням дитини, і українські сім'ї почнуть брати навіть дітей із якимись фізичними вадами. Головне, суворо слідкувати потім за прийомними батьками. Якщо буде помічено, що вони погано поводяться з малюком, відразу відбирати у них видану державою квартиру і позбавляти матеріальної допомоги. Мені здається, цей вихід є кращим, ніж віддавати дітей на усиновлення в іншу країну.
Микола, 39 років, програміст
Михайло, 40 років, охоронець
Коли дитину всиновлює іноземна сім'я, практично немає можливості вплинути на її подальшу долю. Залишається тільки сподіватися, що за малюком доглянуть місцеві органи опіки. Але немає ніякої гарантії, що вони зроблять це добре. Якщо дитину бере українська родина, завжди можна у разі жорстокого поводження з нею притягнути батьків до відповідальності, подати до суду, позбавити їхніх батьківських прав. А як бути з іноземцями? Вони – громадяни іншої країни, нашим законам не підкоряються і можуть творити з дитиною все що завгодно. Не можна перекладати відповідальність за наших дітей на владу іншої країни. Це просто соромно! Невже наша велика держава не може сама подбати про своїх маленьких громадян? Тим більше, що випадки, коли з нашими дітьми погано поводяться іноземні батьки, вже давно перестали бути рідкістю. То тут, то там чуєш, як знущаються з українських малюків. І це досить просто пояснити. У нас процедура усиновлення простіша, ніж в інших країнах. І в результаті ми віддаємо своїх сиріт тим людям, яких, можливо, у своїй країні і близько не підпустили б до дитини.