Чудо зцілення – жіночий православний форум

Віра та духовне життя. Прихожанка.ру – жіночий православний форум

• Теми без відповідей
• Активні теми
• ПошукМобільна версія

Віра та духовне життя ⇒ Чудо зцілення

ПовідомленняВАЛЯ 09 січ 2014, 09:36

ПовідомленняДар'юшка 09 січ 2014, 11:18

ПовідомленняІулія 09 січ 2014, 12:47

Здрастуйте Валентино, у моїй родині можна сказати, що майже з кожним з нас було чудо зцілення. Від безпліддя до лікування важких хвороб. Бог всесильний. Він всемогутній. Для Нього немає нічого можливого. Але до Нього не можна ставитися споживчо як до чарівної палички або типу даси на дасі, як прийнято зараз ставиться до людей у ​​суспільстві. Отримати бажане та забути про Нього. Потрібно все життя присвятити Йому, шукати Його, потребувати Його. Ось як до батьків, яких намагаєшся не засмучувати та любиш

p/s/ Подробиці розповіді свого підтерла - спокуси почалися. Потрібно вчитися менше і коротко говорити

ПовідомленняKatrin » 09 січ 2014, 14:03

ПовідомленняВАЛЯ 09 січ 2014, 15:06

ПовідомленняІулія 09 січ 2014, 16:28

ПовідомленняВАЛЯ 09 січ 2014, 16:40

ПовідомленняMimoza 09 січ 2014, 18:26

ПовідомленняГаля » 09 січ 2014, 19:05

ПовідомленняМісячна Лиса » 11 Сер 2015, 00:09

Хочу, щоби мої друзі про таке знали.

Дівчинка Маргарита випала з вікна другого поверху. Множинні переломи черепа, розрив селезінки, легені, велика крововтрата. Лікарі не давали шансів, але сказали: "Ви ж православні? Моліться!" За дівчинку молилися величезна кількість людей у ​​різних містахУкаїни та інших країн. І дитина почала стрімко одужувати. Сьогодні її вже перевели із реанімації до неврології. І ось, вона мамі розповідає, що до неї дядько приходив і . далі цитую маму: "Побачивши мене, Рита насамперед почала настирливо питати про якогось дядька, який до неї приходив і сидів, і щось смачне дав. Я намагалася переконати, що тепер вона в іншому відділенні і лікарі тут тітки переважно Я подумала, Ритка має на увазі вчорашнього чергового лікаря-реаніматолога.А вона каже: "Ні, не цей дядько". Так вона пристала з цим дядьком, що я вже подумала, чи не глючить і поцікавилася у лікаря щодо психіки. я б припустила, що дядько цей їй наснився, але вона вселяла мені, що був насправді, оскільки ні про що інше Рітка говорити не хотіла, довелося підтримувати розмову.— Дядько молодий був чи старенький? - Старий, як діда. Лікарі реанімації відпали відразу ж, бо їм усім на вигляд не більше сорока.Залишився тільки рентгенолог і узист. взагалі ні, це я й сказала, а Рітка видала, що цей дядько, як у нас на вікні, стояв... Ну, думаю, точно глючить. - На вікні у нас, на щастя, дядьки не стоять. Хіба що на іконах. - посміхнулася я. - Так, дядько як на іконі, що з Богом. Тут я взагалі перестала щось розуміти. Ритка каже: - Він у шапці був такий, з камінчиками різними. Він у нас у храмі був. Батюшка. - Який батюшка? Батько Сава чи що? Він у Москві. - Ні, інший. У храмі у Москві, ми там були. Як значок. Мені щось моторошно стало. Бо підозра впала на святителя Миколая. - І що дядько сказав? - Дядько сказав: "Ти зараз заснеш, а потім все буде добре". І руку ось так він складав. Рита склала пальці ну чіткодвопалим благословенням, чого раніше за нею не спостерігалося. Вона й хреститися вміє тільки всією п'ятірнею і не знає, якою рукою. Та й справи. Чи ми з вами, товариші, перемолилися, чи ще що. Хто його знає, що бачиться людям між життям та смертю. А молився народ, за що йому й дякую, неслабо. Печори, Валдай, Сретенка, Соловки, московські храми та пітерські, Кінешма та й усілякі-різні міста, Афон, Єрусалим. "

---