Цитокіни Це узагальнююча назва для сигнальних речовин, що забезпечують
Ця узагальнююча назва для сигнальних речовин, що забезпечують злагоджену взаємодію захисних клітин. За відсутності їхня імунна система перестає працювати (див. с. 36). В онкології цітокіни застосовуються для цілеспрямованого зміцнення імунної системи.
На цитокіни покладалися великі надії, як, наприклад, спочатку інтерферон, який терапевтично застосовується вже 20 років. Насправді відчутно більше невдач, ніж успіхів. При високих дозах спостерігаються побічні явища, які навряд чи можна вважати виправданими. Фактори некрозу пухлини, які застосовують ізольовано, іноді викликають замість уповільнення росту пухлини його прискорення; крім того, результати лікування дуже розрізнені. Цитокіни все ще досліджуються щодо правильного дозування та поєднання з метою отримання гарантованого результату.
Досить надійний успіх досягнуто в даний час при лікуванні хворих на рак шкіри (меланомою), клітинною карциномою нирок та деякими формами лейкемії (наприклад, хронічною мієлоїдною лейкемією). Істотно зменшено частоту рецидивів та подовжено період звільнення від пухлини. Методи лікування інших видів раку знаходяться ще на стадії випробування. Цитокіни застосовуються для лікування окремо або у поєднанні з іншими методами, наприклад, гіпертермією (див.
Як побічний ефект при звичайних низьких дозах спостерігалися явища, подібні до симптомів грипу: втома, занепад сил, часом гарячковий стан. У місцях введення цитокінів можуть виникнути почервоніння. При високих дозах не виключено серйозних навантажень на кровообіг, що викликають набряк легень.
Для підвищення дієвості процедури робляться спроби заміни введення цитокінів ззовні їх продукування самим організмом. Наприклад, намагалися впровадити в клітини пухлини гени,викликають появу антигенів, що розпізнаються захисною системою. Прагнули також змусити ракові клітини продукувати цитокіни, що активізують захисну систему. Проводиться безліч лабораторних експериментів, але практичного застосування доведеться почекати. Якщо колись і буде винайдено «ліки від раку», то дуже ймовірно, що вийде вона з лабораторій генних інженерів та дослідників цитокінів.
Ефективність імунотерапії із застосуванням препаратів омели (див. с. 74) та витяжки з вилочкової залози (тимус-екстрактів, див. с. 78) також пояснюється тим, що ці засоби спонукають захисну систему продукувати більше цитокінів. Спірним є питання щодо довгострокового такого біологічного збудження в порівнянні з ефектом введення окремих компонентів. Складові названих препаратів омели (лектини) або тимус-фактори сприяють надходженню в організм цитокінів у їх природному співвідношенні, тоді як при медикаментозній добавці окремих цитокінів імуносистема відчуває односторонній вплив, порівнянний з прийомом допінгу спортсменом, що призводить до короткочасного регулюючих систем організму