Дибовський, Бенедикт Іванович, ІРКІПЕДІЯ - портал Іркутської області |
Зміст
"Дибовський, Бенедикт." в енциклопедії:
Після закінчення Мінської гімназії (1853) Б.І. Дибовський навчався в Дерптському університеті (до 1857), потім продовжував навчання в університетах Бреслау (Вроцлав) та Берліна, де у 1860 захистив дисертацію на звання доктора медичних наук та хірургії. На той час Б.І. Дибовський познайомився з твором Ч. Дарвіна, що тільки що з'явився, «Про походження видів», що надав серйозний вплив на формування його світогляду. Після визнання його диплома в українській імперії Б.І. Дибовський з осені 1862 р. стає ад'юнкт-професором зоології у Варшавській Головній школі (університеті). Слідування Б.І. Дибовського принципам дарвінізму визначило його наукові інтереси.
Патріотичні переконання Б.І. Дибовського висловились у його співпраці з підпільним Національним комітетом, який керував Січневим польським повстанням. На початку 1864 р. вченого було заарештовано і засуджено до заслання на 12 років каторжних робіт у Сибіру. У партії засланців товаришів Б.І. Дибовський відбув у етапний шлях до Забайкалля, де навесні 1865 року розпочався каторжний період його засудження – у селі Сиваковій, під Читою. Завдяки визнанню, яке Б.І. Дибовський отримав у місцевої влади як лікар, він незабаром отримав дозвіл на проживання у с. Дарасун, відомий своїми цілющими мінеральними джерелами. Б.І. Дибовському скоротили термін каторги і наприкінці 1868 перевели на поселення, з дозволом оселитися в Култуку (південно-східному березі Байкалу) «для навчання науковцями озера». З цього періоду встановилися міцні контакти Б.І. Дибовського з Іркутським та Східно-Сибірським відділом РГО.
Взимку 1868/1869 Б.І. Дибовський разом зі своїм другом Ст.Годлевським та іншими почав дослідження та здійснював їх на власні мінімальні кошти. По 1877 р. спостерігався найбільш продуктивний період досліджень Б.І. Дибовського, який розвінчав міф про бідність тваринного світу Байкалу і зробив ряд видатних наукових відкриттів. Їм було виявлено і описано одних бокоплавів, що тільки живуть в озері, більше 100 видів, причому помітна їх частина виявилася ендеміками; виявлено 2 види глибоководної риби – голом'янки, живородні властивості якої він також встановив уперше. Одночасно він (разом з Годлевським) описав природні умови озера – його глибини, температуру, коливання рівня води тощо, поклавши тим самим початок його системного вивчення. Поступово навч. заняття Д. стали завойовувати визнання та отримали організаційно-фінансову підтримку ВСОРГО. Його праці з зоогеографії були відзначені золотою медаллю РГО.
Б.І. Дибовський також плідно досліджував фауну Далекого Сходу – у басейні нар. Амур і біля берегів Японського моря.
Отримавши в 1876 р. дозвіл повернутися на батьківщину, він лише ненадовго залишив східний регіон України. У 1878 р. Б.І. Дибовський вже добровільно вирушив на Камчатку на посаді повітового лікаря і працював там до 1883 року, поєднуючи лікарську практику з продовженням натуралістських досліджень та громадською діяльністю.
У 1884 р. Б.І. Дибовський був запрошений зайняти кафедру зоології Львівського університету та остаточно залишив Сибір. До кінця свого довгого життя вчений, поряд із викладацькою науковою працею, активно пропагував гуманістичні принципи розробленої ним оригінальної футурологічної програми морально-етичного перетворення людини та суспільства. Б.І. Дибовський ніколи не забував Сибіру, підтримував постійні письмові зв'язки з українськими, пізніше радянськими вченими,обмінювався із нею наукової інформацією, особливо що стосується Байкалу. У 1928 р. Б.І. Дибовському було надано почесне звання члена-кореспондента АН СРСР.