ДРУГЕ НАРОДЖЕННЯ Покинути соціальну утробу, народитися з неї дуже складно
Єдиний шанс народитися із соціуму дає нам те, що ми називаємо сутністю, тому що в самому матеріалі сутності, у самій системі стосунків цілого з цілим закладено шанс здійснити цю роботу. Коли людина дійсно йде шляхом і дійсно наближається до того, щоб народитися вдруге і жити від сутності, вона відчуває глибоке переживання. Зникає Життя, точніше те, що людина звикла називати Життям.
Це не менш глобальний і катастрофічний, у сенсі різкої зміни принципів Буття, факт, ніж біологічне народження.
Уявіть: ось сиджу я в утробі, і, хоч би як там було, всі мої бажання миттєво виконуються, все забезпечене, захищене, і раптом якась сила починає мене звідти виштовхувати… Якісь спазми, мене стискає, потім кудись штовхає, потім через якісь страшні тунелі я ледве проповзаю, череп як у лещатах, тисне на мізки, довкола незрозуміло що, раптом на мене обрушуються гравітація, світло, звуки, а потім ще бум! — я мушу сам дихати. Цей страшний перший вдих, коли в мій організм уривається те, що я потім називатиму повітрям. Потім відрізають мене від матері, і я, ось цей комочок, опиняюся в безодні. Ну порівняйте масштаб, порівняйте світ материнської утроби та Світ, у який потрапляє після всіх стресів народження беззахисна дитина.
Беззахисна… А тут доросла людина, захищена, озброєна «досвідом життя»… і раптом треба знову пережити таку беззахисність. Друге народження, якщо порівняти масштаби соціуму, хоча це величезні масштаби, з тим, що на нас чекає «за межами утроби», це точно така штука, як народження немовляти.