Футбол у Німеччині
Футбол є найпопулярнішим видом спорту у Німеччині. Німецький футбольний союз (нім.Deutscher Fußball-BundабоDFB) є національним керуючим органом футболу, з 6,6 млн членів (приблизно вісім відсотків населення) до якого входить більш ніж 26000 футбольних клубів. У системі футбольних ліг, на вершині знаходяться Перша та Друга Бундесліга, переможець Першої Бундесліги отримує титул чемпіона Німеччини. Крім того, серед національних кубкових змагань є Кубок Німеччини (нім.DFB-Pokal), Кубок німецької ліги (нім.DFB-Ligapokal) та Суперкубок Німеччини (нім.DFL-Supercup).
На міжнародному рівні Німеччина є однією з найуспішніших футбольних націй у світі. Німецька національна збірна виграла три чемпіонати світу (1954, 1974, 1990), а також три чемпіонати Європи (1972, 1980, 1996). Жіноча збірна з футболу двічі вигравала чемпіонат світу серед жінок (2003, 2007), це означає, що Німеччина єдина країна, яка вигравала жіночий та чоловічий чемпіонат світу. Німеччина була господарем Чемпіонату світу 1990, Чемпіонату Європи 1988 та Чемпіонату світу 2006, а Чемпіонат світу серед жінок 2011 пройде так само в Німеччині.
1.1. Перші футбольні клуби
Дрезденський англійський футбольний клуб вважається першим сучасним футбольним клубом у Німеччині. Він був заснований в 1850 році, англійцями, що живуть і працюють біля Дрездена. У наступні 20 років гра у футбол досягла великої популярності. Пізніше були створені клуби в Берліні, Гамбурзі та Карлсруе [1] .
1.2. Перед Першою світовою війною
Вже за кілька років до 1900 року, існувало кілька асоціацій, таких якСоюз Німецьких Футболістів(нім.Bund Deutscher Fussballspieler) абоНімецькихФутболістий і Крикетний Союз(нім.Deutscher Fussball und Cricket-Bund), але вони були обмежені невеликим районамиНімецької імперії, у цьому випадку в районах навколо Берліна. Перший чемпіонат за межами муніципальних районів був проведений в 1898 році під управлінням Асоціалії Південнонімецьких Футбольних Союзів (нім. Verband Sueddeutscher Fussball Vereine), який після був пов'язаний з Німецьким футбольним союзом.
Німецька національна збірна стала представляти Німеччину у міжнародних турнірах з футболу з 1908 року. Вона контролюється Німецькою футбольною спілкою, керівним органом футболу в Німеччині.
1.3. Післявоєнний період
Після війни Німеччина була окупована у трьох частинах. Німецький футбольний союз та його команда продовжила виступати від Західної Німеччини, тоді як Саарський футбольний союз та Східна Німеччина виступали самостійно.
1.4. Захід та Схід
1.4.1. Захід проти Сходу: Чемпіонат світу 1974
1.5. Об'єднання
У рік об'єднання Німеччини (1990) Збірна ФРН стала триразовим чемпіоном світу, Західна та Східна Німеччина цей тріумф відзначали разом. Сучасна німецька збірна ідентична команді, яку неофіційно називають Збірною Західної Німеччини, що існувала з 1949 по 1990 рік, Німецький футбольний союз був знову визнаний ФІФА як орган керуючий футболом в об'єднаній Німеччині. Нічого не змінилося, окрім розширеного складу збірної у 1990 році через доступ гравців Східної Німеччини, таким чином у нової збірної збереглася наступність двох збірних, а також титули триразових чемпіонів світу та дворазових чемпіонів Європи. Таким чином, всі посилання на «колишню західнонімецьку команду» є хибними — ця команда все ще існує і називаєтьсязбірної Німеччини
Найбільший тріумф у Німеччині з 1990 року відбувся в 1996 році на Чемпіонаті Європи, який був забезпечений в Англії як ключові гравці збірної. чемпіонату Європи "Золотий м'яч").
1.6. Нове тисячоліття
Найбільших успіхів для чоловічої збірної Німеччини у новому тисячолітті було друге місце після Бразилії на Чемпіонаті світу 2002 у Південній Кореї та Японії, а потім третє місце на Чемпіонаті світу 2006 у Німеччині та Чемпіонаті світу 2010 у Південно-Африканській Республіці. Жіноча збірна досягла ще більших успіхів, двічі вигравши чемпіонат світу серед жінок у 2003 у США, та у 2007 у Китаї.
2. Німецька футбольна спілка
Національною асоціацією Німеччини є «Німецький футбольний союз» (нім. Deutscher Fußball-Bund абоDFB), зі штаб-квартирою у Франкфурті.
Асоціація була заснована 1900 року в Лейпцигу, представниками 86 клубів. Сьогодні асоціація включає 26 000 футбольних клубів із 170 000 німецьких футбольних команд, це більш ніж 2 мільйони гравців: ці цифри включають 870 000 жінок та 8600 жіночих футбольних клубів. Німецький футбольний союз із більш ніж шістьма мільйонами членів є однією з найбільших футбольних федерацій, що входять до УЄФА [2] .
3. Національні збірні
3.1. Чоловіча
Збірна Німеччини з футболу представляє Німеччину у міжнародних турнірах з футболу з 1908 року. Вона контролюється Німецькою футбольною спілкою, керівним органом футболу в Німеччині. Він виграв три титули чемпіонів світу і чотири рази був призером.
3.2. Жіноча
Жіноча збірна Німеччини з футболу контролюється Німецькимфутбольним союзом, керівним органом футболу в Німеччині, є дворазовим чемпіоном світу, вигравши чемпіонат світу серед жінок у 2003 році під керівництвомТіни Тройне-Майєр, і в 2007 році під керівництвом чинного тренераСільвії Найд. Також вона виграла останні п'ять Чемпіонатів Європи серед жінок (1991, 1995, 1997, 2001, 2005, 2009). Досі Німеччина є єдиною країною, яка вигравала жіночий та чоловічий чемпіонат світу.
Жіноча збірна Німеччини з футболу виграла Чемпіонат світу у 2007 році, не пропустивши жодного м'яча у свої ворота.
3.3. Домашній стадіон
Національні команди Німеччини грають на різних стадіонах у всій Німеччині. Міста Дюссельдорф, Мюнхен, Дортмунд та Берлін є одними з найпопулярніших місць проведення матчів.
Примітки
- Andreas Wittner:Als die Engländer noch dauernd siegten, Die Welt, 4. Juli 2006 (27. Juni 2007) - www.welt.de/print-welt/article227103/Als_die_Englaender_noch_dau.
- UEFA GFB profile - www.uefa.com/memberassociations/association=ger/profile/index.html
Література
- Hardy Grüne:Enzyklopädie des deutschen Ligafußballs: Vom Kronprinzen bis zur Bundesliga 1890 bis 1963, Band 1; AGON Sportverlag, Kassel 1996, ISBN 3-92856-2851.
- Hardy Grüne:100 Jahre Deutsche Meisterschaft; Die Werkstatt, Göttingen 2003, ISBN 3-89533-4103.
- Hardy Grüne:Enzyklopädie des deutschen Ligafußballs: Vereinslexikon, Band 7; AGON Sportverlag, Kassel 2001, ISBN 3-89784-147-9.