Горкі води Мерри - Радіо ВІРА
Зрештою, на шляху юдеїв зустрілося джерело. Але – о, жах! – вода в джерелі, якого так довго прагнули мандрівники, виявилася непридатною для пиття. Вона була гіркою. Здавалося, надії на порятунок немає. І тут сталося неймовірне. В одній із книг Священного писання – Вихід, говориться, що Мойсей кинув у джерело дерево, на яке вказав йому Бог – і вода втратила свою гіркоту, стала солодкою.
Містечко, де відбулися ці події, у старозавітні часи так і називалося – Мерра, що в перекладі з івриту означає «гіркоту». Як сказав англійський мандрівник дев'ятнадцятого століття Артур Стенлі, який багато років присвятив дослідженню географії Виходу: «Навіть якби ми не знали назв стоянок ізраїльтян, ми все ж таки змогли б точно простежити їхній шлях завдяки характерним особливостям місцевості, настільки точно відображеним у Біблії». Стенлі, як і багато інших істориків, дотримувався думки, що Мерра – це містечко на східному березі Суецької затоки, де й досі з-під землі б'є джерело з гіркою водою. З ініціативи Артура Стенлі був проведений хімічний аналіз цієї води, і його результати змусили фахівців по-іншому подивитись диво, яке зробив пророк Мойсей.
Коментар експерта:
Хімічний аналіз показав, що у воді джерела міститься сульфат кальцію. А поруч із джерелом росте чагарник, деревина якого містить щавлеву кислоту. Якщо кинути гілки цієї рослини у воду, сульфат кальцію, вступає з кислотою у взаємодію тавипадає в осад. Цією особливістю здавна користувалися кочівники-бедуїни. Перш ніж пити воду з гіркого джерела, вони обов'язково опускали в нього кислі гілки.
Складом води з незвичайним смаком люди цікавилися з найдавніших часів. Перша спроба класифікувати її мінеральні складові належить ще грецькому лікарю Архігену, який жив у другому столітті. Він виділяв чотири різновиди вод – лужні, залізисті, солоні та сірчисті та говорив, що про властивості води можна судити за її смаком.
Початок наукового підходу до цієї проблеми поклав у сімнадцятому столітті німецький вчений Фрідріх Гофман. Він першим встановив хімічний склад мінеральних вод та визначив присутність у них вугільної кислоти, кухонної солі, сірчанокислої магнезії та інших елементів. Сьогодні існує ціла наука – бальнеологія – що вивчає лікувальні властивості води.
Виходить, що джерело в Меррі – це мінеральне джерело, яке не становило жодної небезпеки для мандрівників?
Коментар експерта:
Гіркий смак попереджає людину про те, що речовина, яку вона вживає, може виявитися токсичною. Тому розумніше не пити воду, яка гірчить, навіть якщо ця гіркота цілком терпима. У помірних кількостях сульфати нешкідливі і навіть корисні при багатьох захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Однак недарма мінеральну воду рекомендують вживати лише за призначенням лікаря. Пророк Мойсей вчинив дуже мудро, нейтралізувавши гірку речовину, яку містило джерело.
Спроба пояснити з наукового погляду феномен перетворення гіркої води на солодку анітрохи не применшує дива, яке здійснив пророк Мойсей. Чудеса полягає насамперед у турботі, яку Бог виявляє про людину. І наукові відкриття – це ніщо інше якодкровення Творця, Його безцінні дари, явлені нам тоді, коли ми готові їх прийняти.