Я не був ангелом, але завжди був людиною
Зараз ніч. Різдвяна ніч. Всі озброєні воїни моєї маленької фортеці заснули. Сплять твій брат, твоя сестра. Навіть твоя мати вже спить. Я мало не розбудив пташенят, що заснули, добираючись до цієї напівосвітленої кімнати. Як далеко ти від мене! Але нехай я засліплю, якщо твій образ не стоїть завжди перед моїми очима. Твій портрет тут, на столі, і тут, біля мого серця. А де ти? Там, у казковому Парижі, танцюєш на величній театральній сцені на Єлисейських полях. Я добре знаю це, і все ж таки мені здається, що в нічній тиші я чую твої кроки, бачу твої очі, які блищать, немов зірки на зимовому небі.
Я чую, що ти виконуєш у цьому святковому та світлому спектаклі роль перської красуні, полоненої татарським ханом. Будь красунею та танцюй! Будь зіркою та сяй! Але якщо захоплення і вдячність публіки тебе сп'янять, якщо аромат піднесених квітів запаморочить тобі голову, то сядь у куточок і прочитай мого листа, прислухайся до голосу свого серця. Я твій батько, Джеральдіно! Я – Чарлі, Чарлі Чаплін! Чи знаєш ти, скільки ночей я просиджував біля твого ліжечка, коли ти була зовсім немовлям, розповідаючи тобі казки про сплячу красуню, про недрамливий дракон? А коли сон змішав мої старечі очі, я глузував з нього і говорив: «Іди! Мій сон - це мрії моєї доньки!»
Я бачив твої мрії, Джеральдіно, бачив твоє майбутнє, твій сьогоднішній день. Я бачив дівчину, яка танцює на сцені, фею, що ковзає по небу. Чув, як публіці казали: Бачите цю дівчину? Вона дочка старого блазня. Пам'ятаєте, його звали Чарлі?Так, я - Чарлі! Я – старий блазень! Сьогодні твоя черга. Танцуй!Я танцював у широких рваних штанях, а ти танцюєш у шовковому вбранніпринцеси. Ці танці та грім оплесків часом підноситимуть тебе на небеса. Лети! Лети туди! Але спускайся і на землю! Ти маєш бачити життя людей, життя тих вуличних танцівників, які танцюють, тремтячи від холоду та голоду. Я був таким, як вони, Джеральдіна. Ті ночі, ті чарівні ночі, коли ти засинала, заколисана моїми казками, я не спав.
Я дивився на твоє личко, слухав удари твого серця і запитував себе: «Чарлі, невже це кошеня колись дізнається тебе?» Ти не знаєш мене, Джеральдіно. Безліч казок розповідав я тобі в ті далекі ночі, але свою казку ніколи. А вона також цікава. Це казка про голодного блазня, який співав та танцював у бідних кварталах Лондона, а потім збирав милостиню. Ось вона, моя казка! Я знав, що таке голод, що не мати даху над головою. Більше того, я зазнав принизливого болю блукала-блазня, в грудях якого вирував цілий океан гордості, і цю гордість боляче поранили монети, що кидаються. І все ж я живий, так що залишимо це.
Краще поговоримо про тебе. Після твого імені Джеральдіна слідує моє прізвище Чаплін. З цим прізвищем понад сорок років я смішив людей на землі. Але я плакав більше, ніж вони сміялися. Джеральдіна, у світі, в якому ти живеш, існують не лише танці та музика! Опівночі, коли ти виходиш із величезної зали, ти можеш забути багатих шанувальників, але не забувай спитати у шофера таксі, який пощастить тебе додому, про його дружину. І якщо вона вагітна, якщо у них немає грошей на пелюшки для майбутньої дитини, поклади гроші їй у кишеню. Я наказав, щоб у банку оплачували ці твої витрати. Але всім іншим плати суворо за ліком. Час від часу їзди в метро або автобусом, ходи пішки і оглядай місто.
Придивляйся до людей! Дивись на вдів та сиріт! І хоча бодин раз на день кажи собі: «Я така сама, як вони». Так, ти одна з них, дівчинко! Більш того.Мистецтво, перш ніж дати людині крила, щоб він міг злетіти вгору, зазвичай ламає йому ноги. І якщо настане день, коли ти відчуєш себе вище за публіку, відразу ж кидай сцену. На першому ж таксі їдь на околиці Парижа. Я знаю їх дуже добре! Там ти побачиш багато танцівниць на кшталт тебе, навіть красивіше, граціозніше, з більшою гордістю. Сліпучого світла прожекторів твого театру там не буде й близько. Прожектор для них – Місяць.
Вдивись гарненько, вдивись! Чи не танцюють вони краще за тебе? Зізнайся, моя дівчинко! Завжди знайдеться такий, хто танцює краще за тебе, хто грає краще за тебе! І пам'ятай: у сім'ї Чарлі не було такого грубіяна, який лаяв би візника або надсміявся над жебраком, що сидить на березі Сени. Я помру, але ти житимеш. Я хочу, щоб ти ніколи не знала злиднів. З цим листом посилаю тобі чекову книжку, щоб ти могла витрачати скільки забажаєш. Але коли витратиш два франки, не забудь нагадати собі, що третя монета — не твоя. Вона має належати незнайомій людині, яка її потребує. А такого легко знайти. Варто лишень захотіти побачити цих незнайомих бідняків, і ти зустрінеш їх усюди. Я говорю з тобою про гроші, бо пізнав їхню диявольську силу. Я багато часу провів у цирку. І завжди дуже хвилювався за канатоходців.
Але мушу сказати тобі, що люди частіше падають на твердій землі, ніж канатохідці з ненадійного каната. Може, в один із званих вечорів тебе засліпить блиск якогось діаманта. У цей же момент він стане тобі небезпечним канатом, і падіння тобі неминуче. Можливо, одного прекрасного дня тебе полонить прекрасне обличчя якогось принца. Цього ж дня ти станеш недосвідченимканатоходцем, а недосвідчені падають завжди. Не продавай свого серця за золото та коштовності. Знай, що найбільший діамант – це сонце. На щастя, воно сяє для всіх. А коли настане час, і ти полюбиш, то кохай цю людину всім серцем. Я сказав твоїй матері, щоб вона написала тобі про це. Вона розуміє в коханні більше за мене, і їй краще самій поговорити з тобою про це. Робота у тебе важка, це я знаю.
Твоє тіло прикрите лише шматком шовку. Заради мистецтва можна з'явитися на сцені й оголеним, але повернутися звідти треба не лише одягненим, а й чистішим. Я старий, і, можливо, мої слова звучать смішно. Але, на мою думку, твоє оголене тіло має належати тому, хто полюбить твою оголену душу. Не страшно, якщо твоя думка з цього питання десятирічної давності, тобто належить час, що минає. Не бійся, ці десять років не зістарять тебе. Але як би там не було, я хочу, щоб ти була останньою людиною з тих, хто стане підданим острова голих. Я знаю, що батьки та діти ведуть між собою вічний поєдинок. Воюй зі мною, з моїми думками, моя дівчинко! Я не люблю слухняних дітей. І поки з моїх очей не потекли сльози на цей лист, я хочу вірити, що сьогоднішня різдвяна ніч — ніч чудес.
Мені хочеться, щоб сталося диво, і ти справді все зрозуміла, що я хотів тобі сказати. Чарлі вже постарів, Джеральдіна. Рано чи пізно замість білої сукні для сцени тобі доведеться вдягнути жалобу, щоб прийти до моєї могили. Зараз я не хочу засмучувати тебе. Тільки час від часу вдивляйся у дзеркало — там побачиш мої риси. У твоїх жилах тече моя кров. Навіть тоді, коли кров у моїх жилах охолоне, я хочу, щоб ти не забула свого батька Чарлі.Я не був ангелом, але завжди прагнув бути людиною. Постарайся і ти.
Цілуютебе, Джеральдіно. Твій Чарлі. Грудень 1965 р.