Яблучний оцет – ліки від усіх бід, панацея під час лікування
Різні варіанти використання оцту в лікуванні захворювань: наскільки безпечно та ефективно використовувати оцет не за прямим призначенням
Варто ввести в пошуковий рядок назву будь-якої хвороби, як пошуковий сервіс запропонує десяток статей прояблучний оцет. Акне, рак, застуда, хвороби серця, печія, високий холестерин, діабет, ожиріння, хворе горло – якщо вірити інтернету, яблучний оцет лікує все.
Але чи може засіб, який можна придбати в будь-якому продуктовому магазині за дуже низькою ціною, дійсно допомогти в лікуванні серйозних захворювань?
Користь оцту
Кожен, напевно, чув про те, що оцтовий розчин може підсушувати запалення і освітлювати постакне. Однак якщо пошукати в мережі інформацію про способи використання оцту для лікування акне, можна знайти набагато більше статей про те, як люди спалили шкіру оцтом, а не вилікували свою недугу.
Так, відомий випадок, коли мати лікувала свого сина від анке за допомогою оцтового розчину, вимочивши в ньому ватяні тампони і приклавши їх як компрес на уражені ділянки шкіри на всю ніч. В результаті дитина отримала важкий хімічний опік та високу температуру.
У 2015 році неповнолітня мешканка США звернулася до дерматолога за лікуванням після того, як вирішила самостійно позбутися родимки і наносила на неї оцтовий розчин протягом трьох днів. В результаті родимка зійшла, проте дівчина отримала досить глибоку рану, яка могла б призвести навіть до утворення шраму, якби постраждала вчасно не звернулася за допомогою.
Ще один популярний пошуковий запит:«Як вилікувати оцтом хворе горло чи застуду?»
Логіка дуже проста: штами бактерій не можуть вижити в кислотному середовищі оцтового розчину. Однак полоскання горла оцтом або вживання його всередину не позбавить вас від болю та першіння в горлі.
Біль у горлі викликаний реакцією імунної системи на присутність вірусу, тому навіть якщо оцет уб'є деякі хвороботворні бактерії, ваш організм не припинить боротися з інфекцією. Так само оцет не допоможе і в боротьбі з раковими захворюваннями. Цей міф заснований лише на одному дослідженні, що довело, що японський рисовий оцет здатний зупинити розвиток ракових клітин, що вирощуються в лабораторних умовах. В організмі ж всі процеси відбуваються зовсім інакше, і оцет тут ніяк не допоможе.
Що ж стосується лікування печії, то і тут оцет навряд чи допоможе. У вченому співтоваристві була висунута теорія про те, що оцет , при попаданні в шлунок, може утворювати в ньому кислотне середовище, в результаті чого організм розпізнає таке середовище і припинить надмірне виділення шлункової кислоти, що викликає печію.
Щоб перевірити цю теорію, вчені провели експеримент, в ході якого випробувані, які страждають на печію, були розділені на дві групи. Учасникам першої групи запропонували спробувати соус чилі, а учасникам другої – той самий соус, але з додаванням до нього кількох крапель оцту. Передбачалося, що комбінація гострого соусу з оцтом запобігатиме надмірному виділенню шлункового соку, внаслідок чого в учасників експерименту не виникне печії. Однак експеримент провалився: яблучний оцет ніяк не вплинув на виділення шлункового соку, а багато вчених взагалі вважають ідею застосування кислоти для усунення печії вкрай нерозумною.
Всупереч існуючій думці, оцет також не впорається і з зайвою вагою.
У2009 року в Японії група вчених провела ще одне дослідження, в ході якого група людей з надмірною вагою випивали в день по дві склянки води, у кожному з яких була розчинена одна ложка оцту. Випивати такий напій, треба було одразу після сніданку та вечері.
У результаті кожен учасник експеримент втратив у середньому 1,8 кілограма ваги після трьох місяців прийому напою. Однак лише через 4 тижні після припинення експерименту, всі піддослідні набрали скинуту вагу. Причиною втрати майже двох кілограмів кожним учасником послужило швидше вживання більшої кількості води, ніж чудодійний ефект оцтової кислоти.
Якби людство винайшло ліки від усіх недуг, швидше за все, про нього давно вже стало б відомо. Тому не варто перевіряти всі поради щодо застосування оцту в нестандартних цілях на собі, а краще використовувати його за прямим призначенням – у кулінарії.