Як це – працювати синхроннимперекладачем - The Devochki
Сашко Яцина – досвідчений синхронний перекладач. У її списку спікерів – головні особи країни, а вечірню компанію складають тлумачні словники.
Перші кроки
Дружу з мовами з дитинства. Зацікавилася, коли батько вивчав англійську для роботи (він пілот), корпів над завданнями з ЄШКО. Оббивалася навколо нього весь час і так дістала розпитуваннями, що мені сказали: «А хочеш, знайдемо вчителя, і тобі все пояснять?»
Підробляти почала ще у студентський час. Коли вивчала політологію та міжнародні відносини у КІМВ, нам паралельно дали другу спеціальність – перекладачів. Друга сподобалася більше за основну, тому пройшла кілька курсів від «Школи ТРІС», ще пару інших і відразу в бій – у практику. Попрацювала в кількох місцях і намагалася винести максимум – лексика, термінологія, знайомства. Мені цікаво, як усе працює в тій чи іншій сфері, хто за що відповідає, яке є підводне каміння, а яке – плюси.
Перший досвід синхронного перекладу – прямий ранковий ефір на каналі "1+1". Гостем шоу був соліст гурту Vacuum – Маттіас Ліндблом. Концерт організовували знайомі моїх знайомих, Happy Music Group, і мене порадили як перекладача. Пам'ятаю, отримала величезне задоволення від десяти хвилин ефіру. Таке собі відчуття польоту. За сумісництвом займалася ще репетиторством (мало хто з лінгвістів уникнув цієї долі), але така робота вимагає надто великої віддачі та такої любові до людей, якої в мені поки що немає.
Професія – перекладач
Зараз перекладаю з англійської (всі види перекладу), німецької (все, крім синхронної), іспанської (тільки письмово). В інституті вчила арабську, але далі читання зі словником поки що не просунулась – мотиваціїмало. Постійно варюсь у всіх мовах, які знаю – новини, фільми, серіали, знайомства з носіями. Іноді відчуваю, що розпилююся, але нічого не можу вдіяти – мені все цікаве. Серіал «Друзі» подивилася чотири рази – вперше в українській озвучці, потім в англійській, німецькій та іспанській (коли сюжет відомий, усю увагу можна приділити мові).
Оскільки переклад – не основна моя спеціальність, то розумію, що багато не знаю порівняно з тими, хто навчався цьому цілеспрямовано. Останні кілька років читаю купи професійної літератури, причому не лише з теорії та практики перекладу. Переконана, що усному перекладачеві необхідно проходити курси ораторської, акторської майстерності, риторики.
Простіше перекладати з рідної мови на іноземну з очевидної причини – запас синонімів на іноземній у будь-якому разі бідніший, а чим менший вибір, тим простіше визначитися. Раніше теж думала, що на рідному простіше. Але ні – українська не така економна в плані інструментарію мова.
У професії є кілька варіантів розвитку: можна відкрити своє агентство, осісти в комерційній компанії, освоїти ще кілька робочих мов і все життя подорожувати із замовленнями.
Процес та спікери
До перекладу часто слухаю музику і намагаюся поменше розмовляти, бо розхлюпуються сили, які я збирала до цього. Для мене важливо приїхати на місце заздалегідь, щоби якось обжитися. Я, як котик, заглядаю по кутках – звикаю до місця. Завжди до перекладу намагаюся поспілкуватися зі спікером, але не виходить. Наприклад, якщо має бути переклад на конференції, де 20 спікерів або якщо спікер приїжджає, коли вже «концерт» розпочався. Зустрічатися зі спікерами – це ключ до успіху. Потрібно звикнути до акценту, розібратися в тонкощахтермінології, подружитися, зрештою. Показник професіоналізму публічної людини (одна з непрямих ознак) – наскільки вона готова працювати з перекладачем.
Є політики, які говорять як по-писаному, роблять паузи і пам'ятають – ВСІ, ЩО МОЖЕ БУТИ ПЕРЕВІТНО ВИМІТКОВАНО – БУДЕ ПРЕВРАТНО ВИМІТКОВАНО. Тому скрупульозно підбирають слова. Так, щоб не виникло жодних різночитань. Особливо молодці юристи – не підкопаєшся. Люблю юридичну лексику у всіх мовах. Особливо німецькою – мова створена для порядку.
Перекладала Віктора Ющенка та Віктора Януковича. Багато різних, не дуже відомих масовому глядачеві та слухачеві співаків та акторів, бізнесменів та зірок естради, з якими підписано договір про нерозголошення. Він стосується не лише суті переговорів, а й самого факту співпраці із цими людьми. А жаль. Так і хочеться похвалитися, а не можна.
Люблю спікерів, які розуміють, що їх перекладають, і намагаються говорити виразними чіткими фразами та робити перерви. Як Ющенко, наприклад. Були переговори з іміджмейкерськими компаніями – він більшу частину розумів, але сам вважав за краще говорити українською, говорив суперчітко і у справі, перекладати – одне задоволення.
Януковича перекладала на Єнакіївському металургійному заводі. Там було не так прикольно. Похмуро поводився і весь час додавав наприкінці фрази: «Переклади!» Бо я не знаю, навіщо тут.
Під час перекладу я не намагаюся запам'ятовувати пропозиції – мозок одночасно працює і на вхід, і на вихід мені подобається. Невеликий елемент трансу є. Якщо під час перекладу панікую, ніколи цього не показую. Почуття гумору, як завжди, допомагає, рятує, рятує. Пару разів жадібні і йшла на синхрон одна (за нормами працювати потрібно в парі) і мозок секунд на 20відключався.
Дістає, коли під час обіду чіпляються з розмовами. Найчастіше мені хочеться забитися в кут і помовчати, щоб мене не чіпали. Для розрядки допомагають дихальні практики та розтяжка. Іноді у кутку десь роблю.
Замовники
Замовлення з'являються завдяки сарафанному радіо плюс продовжую працювати з агентствами. Відмовлялася від пропозицій працювати на зустрічах від шлюбних агенцій, хоча у студентстві на них підробляла, каюся. Намагаюся відмовлятися від зустрічей та заходів, які мені здаються нудними.
Нещодавно була на Mercedes-Benz Kiev Fashion Days, до них – Всеукраїнський з'їзд перекладачів на Дніпропетровщині, в Одесі на медичній конференції з питань болю, на Одеському кінофестивалі перекладала, а скоро збираюся на «Молодість».
Були замовники, які не здатні визначитися, якою є мова перекладу. Говорять – приїжджайте завтра, у нас тут німці. Приходжу – а там ГОЛЛАНДЦІ, І КАЖУТЬ НА ГОЛЛАНДСЬКОМУ. Повідомляю замовникам, що вони помилилися, а мені - ну це ж схожі мови, спробуйте впоратися, на слух по ходу розберетеся.
а) офігела (вибачте за мою французьку, але так і було);
б) дивом знайшла колегу зі стерпним голландським, хоча це не мій факап - могла б вмити руки;
в) розробила невеликий бриф, який тепер надсилаю всім новим клієнтам (що ви, хто ви, чого хочете, скільки годин, хто спікери, чи є можливість зустрітися до перекладу)
Але є чудові замовники, які і водою-чаєм із медом забезпечать, і матеріали нададуть. З коханих – Адміністрація Президента, L’Oréal, Siemens, Mercedes-Benz Kiev Fashion Days, Одеський та кінофестиваль «Молодість».
За кордоном перекладаю також – у Німеччині, Австрії, Швейцарії. Поки що німецька мовапокотушки забезпечує.
Робоче місце
У тих, хто працює із синхронним перекладом, на відміну від послідовного, є своє робоче місце – кабіна. Іноді її називають ще «шпаківнею», дехто – «будкою». Деякі на це слово ображаються, але я – ні. Є кабіни нормальні – зі стелею та повноцінними стінками з усіх боків, а бувають – як сільський туалет: стінки тільки з боків та спереду, а ззаду – ні. Так і сидиш із попою назовні.
Дуже важливо, щоб кабіна була нормальною, бажано з кондиціюванням повітря. Двоє людей все-таки, і повітря стає нестерпним вже за кілька годин. Люблю America House за те, що у них офігенна ОКРЕМНА КІМНАТА ДЛЯ ПЕРЕКЛАДНИКІВ, і ти там цар і бог.
Кабіну та гарнітури постачає підрядник, з якою працює агентство чи замовник, – свої навушники ми не носимо. Оренда обладнання дорого коштує. Один колега розповідав, що підхопив вушну інфекцію від навушників. Класно було б купити у своє користування кабіну, сет навушників та мікрофонів і гастролювати з ними, ні від кого не залежить. Але саме обладнання мегадорого: пара навушників може коштувати до 150 доларів – такі дорогі, бо далекобійні (підходять для величезних залів).
Плюси
У житті помічаю, коли мені намагаються навісити локшини на вуха – увага до деталей таки є. Плюс можу спокійно відключатися від сторонніх шумів, спати як дитина в плацкарті з немовлятами, що кричать, і бухаючими мужиками.
Круте відчуття, коли без тебе комунікація не відбувається чи відбувається на рівні печерних людей, а з тобою все починає крутитися та працювати. Коли люди світлішають обличчя і вони кивають, посміхаються і розуміють нарешті одне одного – це щастя.