Як я став фермером
Хлопці побурчали, але Івана послухалися і босоніж пішли блукати травою, холодною ранковою росою. Наступаючи на камінці, вони ойкали і реготали, зовсім, як маленькі.
-Ну, натопалися, тепер швиденько натирайте ноги до колін ось цією настойкою. Замотайте ноги онучами і взувайте чоботи. Ось і сонечко сходить! Дивіться та запам'ятовуйте, як грають перші сонячні промені. Де ви ще таку красу побачите? Закладайте цей дар природи у куточок своєї душі. Колись це знадобиться. Одягайтеся тепліше, а то біля річки прохолодно: вітерець та й вологість більша. Хлопці швидко одяглися. Взяли приготовлені Іваном Івановичем рибальські снасті та вирушили на річку. -Славку, пам'ятаєш, як у дитинстві щодня вудити рибу ходили. Мамка лаялася, а ми все одно тікали. Вони двері на замок, а ми у вікно вилазили на річку. - Вудки ховала, - підтвердив Славик. -Ну а ми не губилися, раків руками ловили.
Знайшовши потрібне місце, підгодували рибу, закинули вудки. Поставивши розкладні стільчики, посідали й у тиші спостерігали за поплавцями. Клювань не було. Сонечко тихо піднімалося, освітлюючи луг, відбиваючись золотими відблисками на спокійній гладіні річки.
-Льошка! Підсікай! Підсікай же, пропустиш! - заволав Славка. Олексій спокійно і вміло зробив підсікання і став акуратно тягнути рибу до берега. Та в свою чергу звивалася і не піддавалася. У Олексія від напруження затремтіли руки. -Слав, давай, витягуй цього коня, мені щось не добре. Льошка взяв вудку і спритно витяг щуку. -Кілограма півтора потягне! Братку, ти як? Може принести таблетки? -Мені вже краще. Це від хвилювання. Стільки часу нікуди не ходив, а тут риболовля. Повітря свіже, та ще й така рибина клюнула. Риба клювала одна за одною. Хлопці так увійшлив азарт, що не помітили, як підійшов Іван Іванович. - Ви що дорогі мої, хочете всю рибу в річці виловити? Та то. що наловили ми тиждень будемо їсти! Я принесла молочка. Сусідка корову подоїла, то вона прислала, парне, тепленьке. Таке молоко в гороні не їсте. Хлопці взяли по шматку хліба розлив у кружки молоко, які прихопив Іван. Обидва посміхалися. -Тат, як смачно! Я сто років не їв такого смачного хліба та молока. -Дядю Ваня, а хліб сусідка сама пекла? -Ні. хлібців я сам печу. -Так-ааа, - що тільки міг вимовити Славко. -Пішли додому рибалки, я роботу для вас приготував. -Яку? Цікаво знати? -Запитав Славик - Там побачите. Гаразд, ви додому, а мені тут у справах треба зайти.