Як пережити розлучення, якщо працюємо разом
Ми познайомились на роботі. Через тиждень він почав писати, через два ми пішли на перше побачення. Багато сперечалися, не відразу порозумілися, примудрилися навіть посваритися, потім помиритися і в якийсь момент все стало легко і добре. Для мене. Зустрічалися раз на тиждень, він ніколи не залишався на вихідні. Через два місяці він перестав писати сам, якось зрозуміла, що почав віддалятися. Хоча сказати, що ми зблизилися теж не можна. Мені просто цього дуже хотілося.
Потім зник на 2 тижні, не відповів на смс. Так тривало якийсь час, не пам'ятаю вже точно, тижнів зо три. Настав мій день народження. Він привітав у фейсбуці. Побажав щастя, чоловіка, дітей… Виявилося, що цього ж дня народилася його дочка.
Я спитала прямо - «У нас все закінчилося? Ми не побачимось більше?
Відповів питанням на питання, що не розуміє про що йдеться і чому не побачимось.
Більше ми знову не спілкувалися. Через тиждень він написав, що скучив, що хотів приїхати в суботу, але не наважився, бо боявся, що я образилася на нього.
Покликала його до себе, він не зміг приїхати через роботу. Потім кликала другого дня, нагадувати не стала. Він не приїхав.
Знову тиша, начебто незнайомі люди.
Бачимося на роботі щодня і це нестерпно важко. Не витримала і написала йому — що мені шкода, що все так. Відповів, що справа не в мені, а тільки в ній. І він не знає, що з ним відбувається.
Більше ми не розмовляли. Він не дивиться на мене, не зважає. Вітаємось через раз. Вчора спробувала зав'язати жартівливу розмову – відповів однозначно, підтримувати не став.
Натомість активно робить компліменти дівчатам у відділі. Мене не помічає.
Підкажіть, пже, як заспокоїться і припинити звертати увагу на нього? Роботу змінити неможу, а й нервова система вже межі. Не знаю як прийти до тями. Повернути його я не зможу і вже не впевнена, що цього хочу. Хочу просто стати знову спокійною, зосередитись на своєму житті і не думати, не переживати знову і знову про те, що сталося.