Краще померти молодим і здоровим, ніж стрімим і нікому не потрібним.
Ні чому) Вмирати ніколи не хочеться. Просто коли ти "молодий і здоровий", тобі здається, що старість - це те, чого з тобою не буде, те, що навіть не лякає - не може бути страшно від того, чого не буває. І варто почати уявляти себе в такій ролі, виникає дійсно страх, не бажання насправді відчути те, що представив.
А уявити це не можна, тому що все буде інакше. І ти будеш іншим, і думки в тебе будуть зовсім інші. Та й мізків додасться, бо вже не буде ідіотських думок про те, що "треба померти".
А така постановка питання - це лише втеча від власного страху, а ніяк не від старості.
Краще жити та померти гідно. Але якщо питання стоїть так конкретно, то я відповім як вважаю за правильне для себе. Я не хочу вмирати молодою, бо в мене ще маленька дочка, і мені її треба підняти на ноги. А ось, коли у неї все буде добре, добре буде і мені. І навіть якщо вона мене не оцінить в старості, то все одно в такому випадку я краще помру своєю смертю (може і на самоті), але знатиму, що у моєї дитини все добре. Адже будь-який батько завжди виправдовує свою дитину, якою б невдячною той не був. Треба не думати про те - чи віддячать тобі в старості, треба думати про те, як самому бути вдячним життя за те, що вона тобі стільки дала.