Ліцензійний договір як форма захисту інтересів правовласника знака для товарів та послуг

Як стверджують фінансові консультанти, в епоху активної конкуренції у бізнес-середовищі ефективним способом захисту конкурентних переваг є ідентифікація бізнесу завдяки такому об'єкту інтелектуальної власності як знак для товарів та послуг, який у народі називається торговою маркою.

Конституція як вищий закон визначає право кожного на результати творчої інтелектуальної діяльності. Так, ст. 41 Конституції передбачає, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право інтелектуальної власності визначається чинне законодавство, як право особи на результат інтелектуальної діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений законодавством.

До майнових прав інтелектуальної власності належить право використання об'єкта права інтелектуальної власності, виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності і виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, зокрема забороняти таке використання.

Безумовно, складність суспільних відносин вимагає формальної реалізації правомочності власника об'єкта права інтелектуальної власності щодо надання дозволу на його використання. Передача прав правовласника об'єкта права інтелектуальної власності може бути реалізована шляхом укладання ліцензійного договору, є передачею повноважень правовласника третій особі щодо використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Згідно з чинним законодавством, ліцензійний договір потребує простої письмової форми. Його нотаріальне посвідчення чи державна реєстрація є обов'язковими. Враховуючи, що відомості про реєстрацію ліцензійного договору є загальнодоступними, вважаємо, що реєстрація ліцензійного договору може додатково сприяти захисту інтересів як правовласника, так і ліцензіата. При цьому наслідком недотримання письмової форми ліцензійного договору є його нікчемність.

Істотними умовами ліцензійного договору є вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права тощо), розмір, порядок та строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності Крім того, сторони ліцензійного договору за взаємною згодою можуть визначати інші умови договору.

Важливо зважати на те, що основою будь-якого ліцензійного договору є право використання об'єкта права інтелектуальної власності у певній обмеженій сфері. Вирізняють такі види надання ліцензії як виняткова, одинична, не виняткова.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату та виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі їм іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату та виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, алене відкидає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.
Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, яка обмежена цією ліцензією, та надання їм іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Безумовно, для ліцензіата найбільш привабливим є укладання ліцензійного договору з винятковими правами на використання об'єкта права інтелектуальної власності, що унеможливлює конкуренцію з іншими особами, які використовуватимуть конкурентні переваги відповідного об'єкта. Однак для ліцензіара, як правовласника відповідного знака для товарів та послуг, перспективнішим може бути розвиток свого бізнесу шляхом надання невиключної ліцензії декільком особам, забезпечить диверсифікацію каналів збуту відповідних товарів чи послуг та збільшення доходів правовласника.

При цьому якщо в ліцензійному договорі не визначено, який саме його вид укладено, вважається, що надано невиключну ліцензію. Тому якщо сторони вважають за необхідне обумовити надання виключної ліцензії, це необхідно прямо вказати у ліцензійному договорі.

Досить важливою умовою ліцензійного договору, яку обов'язково необхідно детально визначати у договорі, є повноваження ліцензіата щодо укладання субліцензійного договору. Так, важливо визначити, чи має взагалі ліцензіат право надавати субліцензії, яким чином розподіляються доходи від субліцензії, хто забезпечує захист прав субліцензіата та інші питання. Якщо ж аспекти надання субліцензії не будуть докладно визначені у ліцензійному договорі, це може призвести до тривалих судовихсуперечкам про правомірність надання субліцензії, отриманих від неї доходів тощо. Зокрема, Цивільним кодексом визначено, що перед ліцензіарем відповідальність за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

При цьому, якщо якісь права на використання знака для товарів та послуг або способи його використання прямо не вказані у ліцензійному договорі, вважається, що вони не були надані. Тому видається, що для ліцензіата є важливим передбачити в ліцензійному договорі вичерпний перелік прав, які йому передаються за знаком для товарів та послуг та способів його використання, а також зазначити, що за ліцензійним договором передаються всі та будь-які інші права, а ліцензіар дозволяє використовувати знак всіма та будь-якими іншими способами.

Щодо термінів надання ліцензії, важливим є не лише визначення дати закінчення дії ліцензійного договору, а й дати початку використання ліцензіатом знака для товарів та послуг. Так, якщо ліцензіат не здійснить використання знака визначеної в ліцензійному договорі дати, це може бути підставою для відмови ліцензіаром від ліцензійного договору.

Окремим досить важливим аспектом будь-якого ліцензійного договору є виплата роялті за використання знака для товарів та послуг, строки такої виплати, її розмір, порядок виплати. Зокрема, можливе встановлення одноразової фіксованої виплати або періодичної виплати (регулярної чи нерегулярної (наприклад, обумовленої отриманням доходу)). Розмір виплат визначається виключно за згодою сторін. Якщо ж ліцензійним договором передбачено виплату фіксованої винагороди, необхідно вказувати максимальну кількість товарів або послуг, які можуть бутиреалізовані ліцензіатом за цю винагороду.

Крім того, у ліцензійному договорі можуть бути передбачені й інші умови, а саме: порядок вирішення спорів, які можуть виникнути між ліцензіаром та ліцензіатом, обов'язки сторін щодо внесення відомостей про укладення ліцензійного договору до митного реєстру тощо.

При цьому чинне законодавство передбачає, що предметом ліцензійного договору не можуть бути права використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладання договору не діяли. Тобто до отримання на знак для товарів та послуг свідоцтва про реєстрацію, укладання ліцензійного договору про надання права на використання такого знака є неправомірним та тягне за собою визнання такого ліцензійного договору недійсним.

Таким чином, видно, що для ефективного захисту інтересів правовласника та досягнення максимального економічного результату від укладання ліцензійного договору його умови мають бути виписані дуже докладно, чітко та недвозначно.