Лікування лепри

Хворим на лепрупроводять комплексну та тривалу терапію, спрямовану на супресію збудника, купірування реактивних станів, профілактику та лікування ускладнень та корекцію функціональних порушень з урахуванням форми та періоду хвороби.

В рамках GSEL ВООЗ рекомендуєпроводитипротилепрозну терапію комплексом антибактеріальних препаратів - хворим з МВ-лепрою (LL-, BL-, ВВ- та ВТ-лепрою) протягом 12 міс перорально призначають рифампіцин (Rifampicine, Rifadine, Rimactan , Benemycine) no 600 мг 1 раз на міс + дапсон (Diaphenylsulphonum, Dapsone, Diphenason, DDS) по 100 мг щоденно + клофазимін (Clofazimine, Lampren, B-663) 300 мг 1 раз на міс і по 1

- хворим на РВ-лепру (7Т-лепру) протягом 6 міс перорально призначають рифампіцин (Rifampicine, Rifadine) 600 мг 1 раз на міс + дапсон (Dapsone) 100 мг щодня; - хворим на SSL-лепру одноразово перорально призначають RОМ-терапію - рифампіцин (Rifampicine, Rimactan) 600 мг + офлоксацин (Ofloxacin, Oflocet, Tarivid) 400 мг + +міноциклін (Minocycline, Mynocine) 100 мг. Для Бангладеш, Індії, Непалу та Бразилії ВООЗ випускає готові упаковки ROM.

При використаннідапсонуу ряді випадків спостерігаються токсичні ефекти у вигляді психозів, гемолітичної анемії, дерматитів; препарат протипоказаний особам із підвищеною чутливістю до сульфаніламідних похідних. Клофазимін може викликати сухість та гіперпігментацію шкіри. На тлі прийому рифампіцину спостерігається минуще потемніння сечі.

випадках

У разі непереносимостіпацієнтомз МВ-лепрою дапсону або клофазіміну може бути використана ROM (рифампіцин 0,6 + офлоксацин 0,4 + міноциклін 0,1) з щомісячним одноразовим прийомом препаратів протягом 24 міс (24 дози на курс лікування). (The 7-th WHO ExpertCommittee on Leprosy).

Контрольефективності лікуванняпроводять поряд з клінічними даними за динамікою кількості мішбактерій (BI, LIB) та їх морфології (зменшення співвідношення нормальних та інволютивних М. leprae у процесі лікування) у препаратах з вогнищ ураження, а також за динамікою гістологічних показників (МГ) та змін лепромінового тесту.

Існують схемибільш тривалого проведення MDT при МВ-лепрі (LL-, BL-, BB-лепра) протягом 2 років з подальшим клініко-лабораторним спостереженням протягом 5 років. При збереженні негативного лепромінового тесту та високих показників BI лікування продовжується до досягнення ефекту (10 років і більше). При ТТ- та BT-лепрі лікування може здійснюватися протягом 1 року з наступним спостереженням протягом 2 років. При негативному лепроміновому тесті та повільному зниженні BI терапія продовжується до досягнення ефекту (5-10 років).

Для купування реакцій 1 типу у легких випадках використовують ацетилсаліцилову кислоту (Aspirin) по 0,6 г 4 рази на день, у більш важких випадках застосовують глюкокортикоїди (преднізолон по 40-80 мг/добу) з поступовим зменшенням дози протягом 3-6 міс у хворих на ТТ-і TБ-лепру і 6-9 міс при BL-лепрі.

Купування реакцій 2-го типуу хворих на LL-лепру в легких випадках проводиться аспірином, як і реакцій 1-го типу, а в більш тяжких випадках застосовують талідомід (Thalidomide) по 100 мг 4 рази на день з поступовим зменшенням дози протягом кількох тижнів чи місяців. У зв'язку з можливістю тератогенного ефекту талідомід не призначають жінкам дітородного віку. Альтернативою талідоміду служить преднізолон, який використовується по 20-40 мг на добу з повільним зниженням дози протягом 1-6 місяців. Курс лікування преднізолоном скорочується у випадках збільшення добової дозиклофазіміну до 300 мг протягом кількох тижнів. Одночасно проводять місцеве лікування іриту та іридоцикліту (1% розчин атропіну сульфату та 1% розчин гідрокортизону) та терапію невритів.