Наталія Розинська В Америці у мене не менш насичене життя - Stars
Найвідоміша блондинка країни шкодує, що рідна країна стає для неї великою загрозою.
Найвідоміша блондинка країни Наталія Розинська навесні покинула Україну. Популярна телеведуча виїхала на стажування в США за чоловіком Миколою Мельниченком. Але останнім часом події в країні складаються не на користь їхнього сімейства, тому зіркова пара поки не поспішає на Батьківщину.
"Главред" вирішив поцікавитися, як складається заокеанське життя Наталії, чим вона займається в Америці і коли планує повертатися до України.
— Наталю, на своїй сторінці у Facebook ви вчора написали, що у вашій квартирі готується обшук. Що представники прокуратури очікують знайти там?
— Я переконана: шукати у моїй квартирі Генеральній прокуратурі нічого. Ми проживали з Миколою (Микола Мельниченко, чоловік Наталії Розинської -Авт. ) у Василькові (у будинку його батька). Там, як відомо, обшук уже зробили. Припускаю, що прокуратура могла навіть піти на те, щоби щось мені підкинути. І потім використати це проти Миколи чи проти мене (можливо, ініціювати якусь справу, щоб Миколі далі викручувати руки та шантажувати).
Мене вже понад півроку в Україні немає, мій чоловік Микола поїхав ще раніше (Нагадаємо, Наталія та Микола одружилися у 2013 році - 7 Авт.). Доступ до квартири (ключ та код) є тільки в мене, квартира під охороною — навіщо туди заходити без моєї присутності, інакше як для провокацій — іншої відповіді не маю. Політичні переслідування. Це жах та ганьба для України. Справа "Небесноїсотні" не розкрито, у країні повний розвал, а влада що робить - політичні арешти. Невже це і є "життя по-новому". Я думаю, люди не такого життя хотіли, не для цього на Майдані ризикували життям! Чи не так?
—На вашу думку, з чим пов'язана хвиля обшуків, арештів, які зараз проводить Генпрокуратура стосовно багатьох громадських діячів та активістів?
— Жаль, що рідна країна стає для мене великою загрозою. Мені страшно повертатись додому. Я не знаю, що на мене там чекає. Мого чоловіка взагалі можуть вбити. Я ніколи не думала, що таке може статися.
—Розкажіть про своє заокеанське життя, як складається воно там?
— Я живу, проходжу стажування, вивчаю англійську мову. Намагаюся не думати про погане. Якось хочу прокинутися і зрозуміти, що весь цей жах уже скінчився. Але, на жаль, відчуваю, все це ще не скоро закінчиться. І мені знову доводиться боротись. Я дякую всім, хто мене підтримав: журналістам, рідним, друзям.
- Чим зайнятий ваш день?
— Розпорядок такий: о 6:30 підйом, сніданок, автобус — школа чи стажування. Обід усі американці беруть із собою. Щодня я проводжу по 8 годин у Нью-Йорку. Цілий день. Потім дві години на дорогу, туди і назад. Я автобусом повертаюся до місця, де ми живемо у друзів. Мати власне житло або винайняти квартиру дуже дорого — ми про це тільки мріємо. Може, у майбутньому.
-Американці схиблені на здоровому способі життя: спорт, харчування. Ви стали уважніше ставитися до себе?
— Щодня я ходжу до спортклубу (в Америці їх багато і вони не такі дорогі, як у нас). Я готую для себе та чоловіка здорову їжу. Тут багатий вибір продуктів здорового харчування. Було блише бажання. Америка створює всі умови, щоб люди жили, відчували себе людьми, розвивалися та були щасливими. У мене багато друзів із різних куточків планети.
-За чутками, Ви проходите стажування в одній медіа-компанії, знайшли для себе щось нове в роботі журналіста?
— Я планую запропонувати моєму каналу проект: "Нью-Йорк очима українців" і розповідати про це чудове місто через історії наших людей, які тут живуть та працюють. Думаю, це буде цікаво.
—В Україні ви публічна та відома людина, не відчуваєте браку уваги публіки та галасливих вечірок у Штатах?
- Ні. Теперу мене не менш насичене життя. Я відвідую українські виставки. У неділю поїду до українського театру пана Бачинського. Я спілкуюся з людьми з Індії, Африки, Японії, вивчаю їхні культури на спільних заходах.
Ходила на бій Кличка. Відвідувала Метрополітен-опера.
—Більшості українцям, які тривалий час пожили за кордоном, уже не хочеться повертатися до України, адже тут не видно перспектив. Ви своє майбутнє та професійну реалізацію на рідній землі бачите?
— Чи я хочу в Україну. Звісно, я люблю мою країну. Я вірю, що прокуратура та інші відстануть від мене і дадуть мені спокійно жити. Якщо потрібно, боротимуся, досвід боротьби у мене вже багатий. І я вірю, дуже скоро все зміниться і буде в нашій країні демократична влада, яку люди поважатимуть, а не боятимуться чи ненавидітимуть.
Поки що маю плани повернутися, але з кожним днем вони тануть на очах через те, що робиться в Україні. Можливо, генпрокурор зміниться, і тодімені нічого не загрожуватиме!?