Навіщо потрібна «Булава», коли є «Синева»
Нові ракетоносці можуть залишитися без ракет
У статті Володимира Дворкіна «Як ракетник ракетнику» («НВО» № 6, 2009) порушено питання припинення робіт зі створення морського ракетного комплексу Д-19УТТХ та вибору Московського інституту теплотехніки (МІТ) як головний розробник нового морського ракетного комплексу.
Замість глибокого, всебічного та об'єктивного аналізу серйозних проблем морської компоненти СЯС нашої країни читачі газети отримали матеріал обсягом у цілу смугу, головною метою якого є виправдання помилкових рішень, прийнятих наприкінці 1990-х років щодо вибору шляхів розвитку стратегічного ракетного озброєння Військово-Морського флоту з балістичними ракетами.
А це питання вимагає серйозного обговорення, тож розмову про «Булаву» вимагає продовжити.
ПРИЧИНИ – НА ПОВЕРХНІ
Головною причиною припинення розробки ракетного комплексу Д-19УТТХ Володимир Дворкін вважає «непереборну проблему так званої розмірності БРПЛ та підводного ракетоносця». Передачу завдання щодо створення морського ракетного комплексу Московському інституту теплотехніки пояснює згаданою «проблемою з розмірністю», завуальованою «низкою інших причин», а також тим, що МІТ «мав найбільший досвід у СРСР та Україні у розробці високонадійних твердопаливних ракет».
Слід зазначити, що до моменту прийняття рішення про припинення розробки комплексу Д-19УТТХ жодної проблеми, тим більше непереборної, з так званою розмірністю БРПЛ і підводного ракетоносця не існувало. Усі технічні питання, у тому числі найскладніші, пов'язані зі створенням тазабезпеченням експлуатації унікального підводного ракетоносця проекту 941 «Акула» та БРПЛ зі стартовою масою 90 тонн, успішно вирішено в ході розробки в період 1973–1983 років ракетного комплексу Д-19 з БРПЛ Р-39. Було створено систему берегового базування для підводних човнів. Усі агрегати наземного обладнання з традиційного колісного перевели на залізничний хід. Схема проходження ракет від заводу-виробника до підводного човна передбачала безкранове навантаження з агрегату на агрегат. Для завантаження ракет на підводному човні було сконструйовано нову кранову споруду зі збільшеною вантажопідйомністю, в місцях базування з'явилися нові пірси, сховища ракет та інше обладнання.
Будівництво та розгортання шести ракетоносців проекту 941 завершилося у 1989 році. При цьому у 1988 році було ухвалено на озброєння вдосконалений ракетний комплекс Д-19У. Ніхто не заперечує складності експлуатації підводного човна проекту 941 «Акула» з ракетним комплексом Д-19. Тим не менш, комплекси цього типу безаварійно експлуатувалися на флоті протягом майже двадцяти років. БРПЛ Р-39 і Р-39У оснащувалися десятьма бойовими блоками, їхній боєкомплект на човнах проекту 941 становив 20 одиниць. Таким чином, на ракетах тільки одного підводного човна розміщувалося 200 бойових блоків, а потенціал всього угруповання ракетоносців цього типу становив 1200 бойових блоків.
Це з урахуванням високих вихідних характеристик ракетного комплексу типу Д-19, що визначають бойову ефективність (міжконтинентальна дальність польоту, кількість і потужність боєзарядів, точність стрільби, розміри зони розведення бойових блоків та ін.), зумовлювало значний внесок угруповання підводного човна проекту 941 у потенціал удару у відповідь стратегічних ядерних сил країни та їх морської складової. Розроблений комплекс Д-19УТТХ («Барк») мав покращеніпорівняно з комплексом Д-19У характеристики і мав замінити його на ракетоносцях проекту 941. За технічним рівнем та бойовими можливостями ракета Р-39УТТХ не поступалася американській БРПЛ «Трайдент-2».
Однак у 1998 році на етапі льотно-конструкторських випробувань було прийнято рішення про припинення робіт з комплексу Д-19УТТХ, технічна готовність якого на той час становила 73%, та розробку замість нього нового ракетного комплексу «Булава-30». Доцільність такого кроку обґрунтовувалася можливістю створення міжвидової ракети для ВМФ та РВСН та відповідно значною економією коштів. У зв'язку з укладанням в 1993 році Договору СНО-2, який не допускав виробництво і льотні випробування МБР наземного базування, за якими числиться більше одного боєзаряду, а також через проблематичність створення ракети, що відповідає вимогам наземного і морського базування, виявилося, що ракета РВСН, що не розробляється потрібна.
Пізніше генконструктор ракети «Булава» Юрій Соломонов зізнався, що «про міжвидову ракету говорити поки що рано». «Це питання, можливо, кілька десятиліть (! – «НВО»)». Таким чином, основний задум щодо створення міжвидової ракети, через яку було розпочато роботи з ракетного комплексу «Булава-30», було визнано неспроможним і відкинуто Міноборони РФ. У цих умовах логічним і відповідальним державним інтересам рішенням була б передача розробки тепер чисто морського ракетного комплексу ГРЦ імені академіка В.П.Макєєва як головного розробника всіх прийнятих на озброєння ракетних комплексів з БРПЛ, за винятком першої в країні БРПЛ Р-11ФМ (« дітище» ОКБ-1 С.П.Корольова).
Попри здоровий глузд головним розробником морського ракетного комплексу був призначений Московський інститут теплотехніки, аж ніяк нещо спеціалізувався в галузі конструювання БРПЛ. МІТ займався твердопаливними МБР наземного базування і тому, природно, не мав досвіду розробки твердопаливних БРПЛ, яким володів ГРЦ імені академіка В.П.Макєєва, на рахунку якого – твердопаливні БРПЛ Р-39 та Р-39У з польотною надійністю 0,96, аналогічною американської БРПЛ "Трайдент-2". Крім того, 4-й ЦНДІ Міноборони, яким керував Володимир Дворкін, був призначений головним з військово-наукового супроводу розробки, хоча такими питаннями в частині морських ракетних комплексів завжди займався профільний 28-й НДІ МО (Інститут озброєння ВМФ).
Причини незрозумілих із позицій звичайної логіки рішень лежать на поверхні. Міністром оборони на той час був Ігор Сергєєв, який до цього командував РВСН, на озброєнні яких знаходилися мітівські ракети «Тополь». А 4-й ЦНДІ Міноборони, який очолював тоді Володимир Дворкін, проводив дослідження в основному на користь тих же РВСН. МІТ та 4-й ЦНДІ Міноборони були Ігореві Сергєєву значно «ближчими», ніж ГРЦ імені академіка В.П.Макєєва та 28-ї НДІ Міноборони. У прийнятті вищезгаданих рішень брав участь керував на той час Мінекономіки Яків Урінсон, який підтримував тісні зв'язки з Юрієм Соломоновим, який очолював МІТ.
ЦІНА КОН'ЮНКТУРНИХ РІШЕНЬ
Зроблені в той період кроки мають серйозні негативні наслідки, що впливають як на сьогоднішній стан, так і на подальший розвиток морських стратегічних ядерних сил України. В результаті у зв'язку з розробкою комплексу «Булава-30» залишилися беззбройними підводними човнами проекту 941, оскільки було припинено виробництво БРПЛ Р-39У. В умовах відсутності коштів на експлуатацію ракетоносців була можлива їхня тимчасова консервація. Однак три унікальні підводні човни цього проекту розділили наметалобрухт коштом, виділені США. Дві виведені в резерв субмарини - "Сєвєрсталь" і "Архангельськ" - швидше за все чекає та ж доля. Головна підводна човна «Дмитро Донський», яку планувалося переозброїти після заводського ремонту на комплекс Д-19У, була переобладнана і в даний час використовується для випробувань ракети «Булава».
Використання унікального, що у працездатному стані ракетоносця для випробувань нової ракети не можна визнати виправданим. Це призвело до виключення із потенціалу стратегічних ядерних сил країни ще двохсот (!) боєзарядів сучасного ракетного комплексу Д-19У. Зазвичай для випробувань використовуються спеціальні підводні стенди та підводні човни застарілих типів. Інакше як розгромом подію з угрупованням підводного човна проекту 941 назвати не можна. Розробка БРПЛ «Булава» завела в глухий кут розвиток вітчизняних морських стратегічних ядерних сил.
В результаті на сьогоднішній день ми не маємо ні угруповання ракетоносців проекту 941, ні ракети «Булава», що літає. Спочатку заявлені терміни закінчення цього комплексу (2005 рік) давно минули. З урахуванням негативної статистики проведених льотних випробувань подальший хід розробки цього комплексу за термінами, кінцевим результатом та необхідним обсягом фінансування важко передбачити. Тепер уже без ракетного озброєння можуть виявитися нові ракетоносці проекту 955 «Борей», які планувалося озброювати комплексом «Булава». Головний підводний човен цього проекту «Юрій Долгорукий» уже рік як спущений на воду, будуються ще два ракетоносці цього проекту – «Олександр Невський» та «Володимир Мономах».
Ракета «Булава» за своїми тактико-технічними характеристиками поступається американській БРПЛ «Трайдент-1» розробці тридцятирічної давності, не кажучи вже про БРПЛ «Трайдент-2» та нову вітчизняну.БРПЛ Р-29РМУ2 («Синева»). Якщо БРПЛ «Булава» зрештою полетить і нею озброїть підводний човен проекту 955 «Борей», то угруповання, еквівалентна за своїм бойовим потенціалом ліквідованому угрупованню підводного човна проекту 941 з комплексом типу Д-19У не зможе бути створена в найближчій перспективі. Ось якою є ціна помилкових і значною мірою кон'юнктурних рішень, прийнятих наприкінці 1990-х років.
Положення в даний час рятує відновлене серійне виробництво БРПЛ Р-29РМУ та прийняття у 2007 році на озброєння ракети Р-29РМУ2 (Синева). Інакше ми ризикували залишитись взагалі без морської складової СЯС. Однак нові носії під БРПЛ «Синева» не будуються, а наявні підводні човни будуть виведені з бойового складу в недалекій перспективі, оскільки перебувають у завершальній стадії експлуатації.
Таким чином, у морській складовій СЯС склалася парадоксальна ситуація. Є на озброєнні нова БРПЛ «Синева» з найкращим показником енергомасової досконалості серед усіх вітчизняних та зарубіжних балістичних ракет легкого класу (маса до 105 тонн) наземного та морського базування, яка незабаром виявиться без носіїв. У той же час, будуються нові ракетоносці проекту 955 «Борей», які можуть залишитися без ракетного озброєння.
У ситуації, що погіршується економічною кризою, недоцільно, маючи на озброєнні БРПЛ «Синева», продовжувати ризиковане фінансування створення нової балістичної ракети «Булава», яка істотно поступається першою за рівнем ТТХ. Необхідний рівень потенціалу стратегічного стримування морської компоненти СЯС на тривалу перспективу може бути гарантовано забезпечений шляхом озброєння модернізованих підводних човнів проекту 955 ракетами типу «Синева», що володіють високою надійністю та ефективністю. Чим раніше буде прийнятовідповідні рішення, тим швидше вітчизняні морські стратегічні ядерні сили вийдуть із глухого кута.