Нейрогенний шок
Нервові волокна симпатичної нервової системи виходять зі спинного мозку в області грудного та поперекового відділів. Ушкодження спинного мозку вище за цей рівень призводить до втрати всієї симпатичної регуляції. Таким чином, травма спинного мозку у шийному відділі усуває симпатичний вазомоторний вплив. Внаслідок різкої втрати тонусу резистентних артерій обсяг судинного русла збільшується і кров депонується на периферії. Втрата симпатичної іннервації серця також супроводжується брадикардією та пригніченням сили серцевих скорочень. Цей феномен призводить до недостатньої перфузії тканин або нейрогенного шоку. Порушення симпатичної іннервації та переважання парасимпатичних впливів проявляється набором характерних симптомів: брадикардією, гіпотонією та (у пацієнтів чоловічої статі) пріапізмом.
Діагностика та оцінка тяжкості
Будь-який травматологічний пацієнт, у якого розвинулась брадикардія або пріапізм, має розцінюватися як потерпілий із пошкодженням шийного відділу спинного мозку. З цієї причини виконують іммобілізацію шийного відділу хребта. Слід пам'ятати, що у пацієнтів зі спинальним ушкодженням часто виявляються інші травми, які можуть загрожувати життю. Часто відзначають прояви гіповолемічного та нейрогенного шоку одночасно. Тому такі пацієнти потребують ретельного обстеження, спрямованого на пошук інших причин шоку.
Лікування нейрогенного шоку
При нейрогенному шоці переважають два патофізіологічні механізми - пригнічення скоротливості міокарда та зниження тонусу периферичних судин. У більшості випадків спінальний шок проявляється відносно легкими порушеннями, котрі коригуються інфузією невеликих обсягів збалансованих сольових розчинів. Іноді гіпотонія та гіпоперфузія можутьзберігатися, незважаючи на відновлення об'єму циркулюючої крові. Причина цього стану пов'язана із скорочувальною серцевою недостатністю, тому об'єм інфузії обмежують, і починають титрування вазопресорів з a-адренергічною активністю, наприклад фенілефрину. Кінцева мета інтенсивної терапії нейрогенного шоку – відновлення тканинної перфузії. Про адекватну перфузію тканин, навіть на тлі гіпотензії, говорять такі показники, як кислотно-основний баланс та діурез. Якщо захворювання, яке вже існувало до отримання травми серця або гіповолемія, ускладнюють проведення інтенсивної терапії, то на більш ранньому етапі лікування налагоджують інвазивний моніторинг, керуючись показаннями якого, можна титрувати вазопресори та інфузію.