| Сюрреалізм | Автобіографія
Тоді Крим був Кримсько-Татарською автономною республікою чи областю, моє свідоцтво про народження написано двома мовами — українською та татарською.
Зараз Крим раптово став українським, що мене особисто засмучує.
Мій батько Микола Степанович Житинський (1909–1976) був військовим льотчиком морської авіації. Мати, Житинська Антоніна Іларіонівна (1912-1995), виховувала мене, мого молодшого брата та сестру.
Евакуацію сім'я провела на Волзі під Куйбишевом, батько воював на Північному флоті.
Потім ми жили в Таганрозі та Порт-Артурі (1946-48 рр.).
До школи я пішов у Москві, а 1954 р. батька перевели до Владивостока, і я закінчив школу вже там у 1958 році із золотою медаллю.
Вступив на електротехнічний факультет Далекосхідного політехнічного інституту, потім перевівся на другий курс Московського авіаційного інституту (радіотехнічний факультет), а ще через рік – на факультет радіоелектроніки Ленінградського політехнічного інституту ім. М. І. Калініна, який і закінчив з відзнакою у 1965 р. Переклади були пов'язані зі зміною місця проживання сім'ї. Проте вже 1961 року в мене з'явилася власна родина, а за рік і дочка Ольга.
Після закінчення ЛПІ став аспірантом цього інституту, але дисертацію не представляв і не захищав.
Після закінчення аспірантури я працював молодшим науковим співробітником у тому ж інституті на кафедрі фізики напівпровідників, а в 1972 р. вступив на роботу керівником групи в ЛенЗНДІЕП (Ленінградський зональний НДІ Експериментального проектування житлових та громадських будівель).
У 1978 р. закінчив інженерну кар'єру і повністю віддався літературної діяльності.
Друкувати вірші почали 1969 року, трохи згодом — прозу.Перша книжка віршів вийшла 1976 р., а ще через рік — книжка прози «Голосу».
У 1979 році мене прийняли до Спілки письменників СРСР. Рекомендації мені дали прозаїк Віктор Конецький, поет Гліб Семенов та критик Ігор Кузьмичов.
До 1997 р. у мене вийшло 12 книг українською мовою та 8 іншими мовами.
У 1983 р. вийшов на екрани перший фільм за моїм сценарієм - "Унікум" (Ленфільм, режисер В. Мельников). До 1997 року за моїми сценаріями було знято вже 7 повнометражних художніх фільмів та кілька десятків науково-популярних, документальних та навчальних.
Діяльність рок-дилетанта в основному закінчилася в 1990 виданням книги «Подорож рок-дилетанта» (Леніздат, тираж 100 000 прим.).
У 1996 р. я організував і випустив спільно з фірмою "Невалінк" перший в Україні повністю електронний літературно-художній альманах "Арт Петербург" (www.art.spb.ru), до редколегії якого увійшли М. Б. Піотровський, Б. Н. .Стругацький, А. П. Петров, А. Г. Бітов, А. С. Кушнер та інші видні діячі культури Санкт-Петербурга.
У 1997 р. на замовлення видавництва “Пітер” написав книгу “Жовті сторінки Internet. Відпочинок та розваги” з оглядом на культурні та розважальні ресурси Internet. Книжка вийшла 1997 р.
В даний час я переважно зайнятий мережевою видавничою та письменницькою діяльністю в рамках веб-відділу компанії "Невалінк" (www.spb.ru) та своїх персональних проектів.
Я одружений з Оленою Валентинівною Житинською, у нас дочка Настя, яка народилася в 1992 р. Від попередніх двох шлюбів у мене ще троє дітей: дочка Ольга (нар. 1962 р.), син Сергій (нар. 1968 р.) та дочка Саша (нар. 1982 р.). Разом із старшими дітьми працюю у компанії «Невалінк» над здійсненням мережевих проектів.
Про себе за датами:
1948-1957 -школяр (Москва, Владивосток)
1958-1965 - студент ДВПІ, МАІ, ЛПІ
1965-1968 - аспірант ЛПІ
1962-1991 - письменник (роман «Втрачений дім, або розмови з Мілордом», повісті «Сходи», «Снюсь», «Ефект Брумма», «Годинник з варіантами», «Сіно-солома» та ін.
1983-1990 - кінодраматург (фільми «Унікум», «Переступити межу», «Філія», «Коли святі марширують», «Час літати», «Сходи», «Панянка-селянка»)
1982-1991 - рок-дилетант (книга «Подорож рок-дилетанта»)