Основи літературознавства Внесюжетний елемент твору Бібліотека українських підручників
У більшості підручників їх називають позасюжетними. Але в наше тлумачення сюжету, - зазначає. сюжету (всього художнього світу), які можуть розгортатися паралельно, взаємопереходять один в одного, перетинатися і знову розходитися, повертатися і т.д.".
Портрет (франц portrait) - опис зовнішності персонажа (рис обличчя, фігури, виразу очей, пози, одягу, жестів, міміки). Портрет може бути повним, докладним та скупим. Детальні портрети персонажів у творах х. ІС. Нечуя-Левицького, скупи – в. Ст. Стефаника. Панас. Мирний,. М. Коцюбинський малюють портрети протягом усього твору, доповнюючи їх новими штрихами. Портрет дає можливість розкрити індивідуальність обличчя. У. Чіпки з роману. Афанасія. Мирного в. Івана. Білика «Хіба ревуть воли, коли ясла повні?" Огляді його світилася якась незвичайна сміливість і духовна міць, разом із якоюсь хижою тугою незвичайна сміливість і духовна міць, разом з якоюсь хижою тугою».
Для високих жанрів характерні ідеалізуючи портрети. Вони збереглися й у літературі романтизму (М. Гоголь - " Тарас. Бульба " ). У комедійно-фарсових творах використовуються сатиричні, гротескні портрети (Ф. Р. Рабле "Гаргантюа і. Пантагрюель", Дж. Свіфт "Подорожі. Гулівера" Свіфт "Мандри. Гуллівера").
Краєвид - (франц paysage від paus - місцевість, країна) - зображення місцевості, природи. Є краєвиди лісові, степові, морські, індустріальні (опис шахт, заводів, фабрик), урбаністичні (опис вулиць, площ, міст). Краєвиди можуть імпонувати настрої персонажа або контрастувати.Дощовий осінній пейзаж з повісті. М. Коцюбинського "Fata morgana" відповідає настрою знедолених селян. У поемі. Т. Шевченка"Сон" на фоні прекрасної природи показано важке життя люди показано важке життя людей.
Пейзаж дає уявлення про місце та час дії, допомагає розкрити внутрішній стан героя. Пейзаж може бути статичним та динамічним. Статичні пейзажі часто трапляються у творах. ІС. Нечуя-Левицького. У повісті "ХМА ари" статична картина вечора: "Тим часом на вулиці вечоріло, спека спадала. З саду, з-під груш і яблунь потягнуло прохолодою, що навівала вологість на гарячі обличчя. Квітки в клумбах, що зів'яли на гарячому з нці, піднімали. голівки, піднімали листа, почувши вечірній холодок. Неподалік. Радюка ріс на грядці на самому краю здоровий кущ гвоздикою.
Інтер'єр (франц interieur-внутрішній) – опис виду приміщення, реалій побуту. Інтер'єр може бути тлом для подій, він дає можливість уявити місце дії і є засобом створення образів – персонажів. Інтер""Прем'єр використовується в епічних та драматичних творах, рідше - у ліричних.
Авторські відступи (ліричні, філософські, публіцистичні, історичні). У ліричних відступах письменник висловлює своє ставлення до героя. Ліричні відступи можуть бути в ліро-епічних, рідше – ліричних творах х. У поемі "Катерина" Т.. Шевченко звертається до своєї героїні зі словами співчуття співчуття:
Катерино, серце моє!
Де ти у світі подінешся
З малим сиротою?
Публіцистичні - це міркування про актуальні суспільно-політичні проблеми (дискусія. Дмитра. Карамазова та. Аглаї про розвиток українського націонал-комунізму в романі. Миколи. Хвильового "Вальдшнепи")
Філософські відступи - це роздуми про долю людини, про місце людини в суспільстві:
Світ, бачся, широкий
Але ніде притулитися
У світі самотнім
Історичні відступи - це спогади про давньоминулий події роману. Панаса. Мирного в. Івана. Білика "Хіба ревуть воли, коли ясла повні?"
Вставні епізоди – позасюжетні чинники композиції (сцена, новела). Вставні епізоди використовують у романах, повістях, оповіданнях, поемах. Рідше трапляються вони у драматичних творах. У "Мертвих душа ах"М. Гоголя вставною є "Повість про капітана. Копєйкіна", яка не пов'язана з долею основних героїв твору. У оповіданні. М. Коцюбинського "Під мінаретами" татарський юнак. Рустем розповідає історію про муса льманського ченця та ослрію про мусульманського ченця та осла.
тиняючись по чужині
Більше. Елеком, зустрів я діда
Обрамлення використовується у збірниках казок. Збірка "Казки 1001 ночі" починається розповіддю про мудру дівчину. Шахразаду, яка щоночі розповідає цікаві казки. Халіфу, перериваючи їх вранці на найцікавіших місцях. Зацікавившись продовженням казок. Халіф постійно відкладає страту. Шахразадиту. Шахразаді.
позасюжетним елементом є назва (заголовок) твору. Іноді вона містить тему, ідею (М. Коцюбинський - "Fata morgana", "Горе через розум" О. Грибоєдова). Є заголовки, утворені на ім'я головного героя ("Готель лло" В. Шекспіра, "Маруся" Г. Квітки-Основ'яненка), істоти ("Білий. Ікло" Джека. Лондона), рослини ("Тополь" Т. Шевченка), предмета ("Діамантовий жорнів" І. Кочерги), місця дії (. Гоголя), часу дії ("Вечір напередодні. Івана. Купала" М. Гоголя), прислів'я ("Кров людська - не водиця" М. Стельмаха). Зустрічаються заголовки,що стосуються жанру твору ("Сповідь"ЖЖ. українсо,"Божественна комедія ія"Дайте. Аліг'єрі), біографічні ("Дорогами. Тараса"Оксани. Іваненко), сімейно-хронікальні ("Кайдашева сім'я"І. Нечуя-Левицького). Іноді назви мають форму іншомовних фраз, що стали афоризмами ("Persona grata" M. Коцюбинського), цитат з фольклору ("Ой, не ходи,. Григорій, та й на вечорниці" М. Старицького), асоціації з іншими видами мистецтва ("Кобзар" "Т. Шевченка), алюзії ("Потоп"'Г. Сенкевича є символічні (І. Франка - "Боа костриктор"), алегоричні (Леся Українка - "Передсвітальні вогні*'), іронічні (І. Франка - "Добрий заробіток") ), метафоричні (Г. Тютюнник - "Вир"), гіперболічні ("є день" Ч. Айтматова), оксюморонно ("Живий труп" Л. Толстого), метонімічно ("Шумела Україна" Петра. Панча) назви. У ліричних творах заголовок не є обов'язковим, без нього не обходяться епічні та драматичні творперболічні ("І довше віку триває день". Ч.. Айтматова), оксюморонні ("Живий труп". Л.. Толстого), метонімічні ("Гомоніла. Україна". Петра (Панча) назви.. У ліричних творах заголовок не є обов'язковим, без нього не обходяться епічні та драматичні твори.
Можна говорити не лише про композицію художнього твору, а й про композицію сюжету, образу. Розкрити композицію образу - означає з'ясувати засоби його створення
Попередня ЗМІСТ Наступна