Про те, як, навіщо і кому працювати в громадському харчуванні
Офіціанти ходять по колу – з ресторану до ресторану, з бару до бару. Де більше пообіцяють – туди й тікають.
Мені здається, найголовніше – розмовляти з персоналом не з позиції сили, а з позиції поваги. І не важливо, з ким ти кажеш: з мийницею посуду з бістро або з управителем дорогого ресторану. Важливо, щоб це не так: «О, прийшла ця зла тітка директорка!», – а будувався діалог на рівних. Коли ми буємо на складних закритих заходах, де обмежена кількість персоналу, я можу стояти зі своєю командою на банкеті від початку до кінця, можу навіть допомогти посуд забрати, якщо це знадобиться. Я завжди говорю: ми всі – єдина команда. Не може бути «моєї проблеми» та «чужої проблеми». Якщо ти офіціант, а в крані не тече вода, то й твоя проблема теж, бо це твій ресторан. Ти маєш сказати менеджеру, викликати спеціаліста.
Якщо в тебе немає команди, бізнесу кінець. Я щаслива, що є люди, з якими ми працюємо вже понад десять і навіть двадцять років. Наприклад, головний бухгалтер Buddha-Bar Вікторія Ісупова пройшла всі щаблі кар'єрних сходів, почавши з простого бухгалтера в Сенат-барі. Вся наша фінансова служба в один голос повторює: «Яке щастя, що ми маємо Віку! Вона знає все!». Інший приклад: Олександр Бугаєвський починав у нас 12 років тому рядовим кухарем у ресторані «Петропавлівський» на Московському вокзалі та виріс до заступника шеф-кухаря Buddha-Bar. Мені здається, що на таких співробітниках і тримається ресторанний бізнес.
Якщо в тебе немає команди, бізнесу кінець.
Дуже важливим є корпоративний дух. Останні років дев'ять ми наприкінці року вручаємо грамоти та подяки найкращим співробітникам.