Пророк Мухаммед, Я
Мухаммед, Мухаммад або Магомет (570 – 632 рік) – пророк ісламу, спрямований Богом до всього людства. Мусульмани вірять у те, що через Мухаммеда Бог послав народам світу нову релігію – іслам – у завершеному вигляді, а також Коран – останнє Божественне Одкровення. Згідно з постулатами ісламу, Мухаммед – останній посланник Божий, після нього посланців не буде до дня Страшного Суду. Мухаммед походив із мекканського племені курайш. Його родовід сходив до пророка Авраама та його сина Ісмаїла.
Одкровення зійшло до пророка Мухаммеда, коли йому було 40 років. Промови, які йому повідомляв згідно з переказами, архангел Джабраїл, Мухаммед переказував своїм сподвижникам. Пізніше вони були зібрані та записані та склали священну книгу мусульман – Коран.
Завдяки проповідям та зусиллям перших мусульман, іслам поступово став поширюватися серед населення Мекки. Мухаммед активно виступав проти забобонів, критикував язичництво. Язичники, захищаючи свої звичаї, ображали мусульман і глузували з них, переслідували їх, катували і навіть убивали. Після цього мусульмани вирішили переселитися з Мекки до Медини.
У Медіні Мухаммед проголосив братерство всіх людей, незалежно від їхньої племінної, національної чи расової приналежності. Він також оголосив про перевагу Божих Законів, якими мали керуватися всі мусульмани у своєму особистому та суспільному житті. У Медині було утворено першу в історії мусульманську державу. Разом зі своїми прихильниками у 629 році Мухаммед завоював Мекку.
Сучасники Мухаммеда стверджували, що він вів скромний спосіб життя, задовольнявся лише найнеобхіднішим, був справедливим, лагідним, прощаючим, терплячим, вирізнявся незрівнянною щедрістю та великодушністю, безстрашністю тавідвагою.
Традиційне трактування життя Мухаммеда та історії зародження та поширення ісламу, включаючи компіляцію Корану, базуються виключно на мусульманських джерелах, особливо мусульманської біографії Мухаммеда та Хадисі.
Пророк Мухаммед помер у 632 році. Найранішою його біографією є книга ібн Ісхака, написана в 750 році, через 120 років після смерті Мухаммеда. Справжність цієї біографії стає ще сумнівнішою від того, що оригінал роботи Ібн Ісхака був загублений, а те, що доступно - це лише частини пізнішого тексту, що належить Ібн Хішаму (помер у 834 році), через 200 років після смерті пророка.
Історична та біографічна традиція щодо Мухаммеда та ранніх років ісламу була піддана повній перевірці наприкінці 19 століття. Але й до цього вчені добре знали про наявність легендарних та теологічних елементів у цій традиції.
Вважалося, що після деякого просіювання свідчень залишиться достатньо інформації, щоб сформувати ясний ескіз життя Мухаммеда. Однак ця ілюзія була зруйнована Вельхаузеном, Каетані та Ламменсом, які порушували питання достовірності цієї інформації.
Вельхаузен розділив історичні відомості, датовані 9 і 10 століттями, на дві групи: перша – примітивна традиція, записана наприкінці 8 століття, друга – паралельна версія, яка була навмисно підроблена, щоб спростувати першу. Друга версія міститься у тенденційних роботах істориків, наприклад, у Саяфа ібн Умара.
Каетані і Ламменс поставлені під сумнів навіть ті дані, які до того приймалися як об'єктивні. Біографи Мухаммеда були занадто віддалені від описуваного часу, щоб мати справжні дані, до того ж вони були далекі від об'єктивності. Метою біографів було не опис дійсності, апобудова ідеалу. Ламменс відхилив всю біографію Мухаммеда як імовірне і тенденційне тлумачення.
Навіть обережні вчені визнали, що про дійсне життя Мухаммеда до того, як він став пророком, ми знаємо надзвичайно мало, якщо не брати до уваги легендарну біографію, яку шанують віруючі.