Шаржі Арутюна Чаликяна поєднання гостроти з любов’ю, Центр підтримки українсько-вірменських
Коли наприкінці 60-х років минулого століття до інституту “Єреванпроект” прийшов молодий архітектор Арутюн Чаликян, він досить швидко став відомим усьому, аж ніяк не малочисленному колективу. Справа в тому, що варто було комусь із співробітників увійти до відділу, де він працював, він ставав “жертвою” олівця Арутюна. Напрошувалося - "гострого", але це не так.
Художник працював і працює у складній техніці "плоського грифеля", без попереднього начерку, без підтирання гумкою. Тобто тримає товстий графітовий стрижень не вертикально, як зазвичай малюють, а водить по паперу його бічною поверхнею. Відразу одним рухом руки регулюючи натиск позначає і контури, і тіні, і об'єм. Техніку цю протягом наступних років він довів до досконалості. Причому іноді не треба йому навіть позувати. Поки колега вирішував свої питання, Арутюн швидко накидав на папері його портрет і вручав оригіналу.
Кожному хотілося мати шарж на себе, і незабаром стіни майстерень і відділів замайоріли смішними і точними портретами співробітників. Причому дивувала не лише портретна схожість. Арутюн точно вловлював характер персонажа, навіть не знаючи його близько. Якось він намалював одного з колег із великим носом. Отримавши малюнок, той сумно зізнався, що такий ніс був у нього до пластичної операції, про яку художник, природно, не знав.
Незабаром шаржами Арутюна Чаликяна зацікавилися друковані видання, замовляючи ілюстрації для своїх матеріалів, його почали запрошувати на масові заходи, де він, малюючи їхніх учасників, незмінно викликав ажіотаж. Потім були виставки - у Москві, Парижі, Бейруті, Нью-Йорку і неодноразово - в Єревані. Вперше пославши свої шаржі навідомих шахістів на Міжнародний конкурс в італійське місто Анкону, був удостоєний другої премії.
Роботи Арутюна Чалікяна – унікальне явище у вірменській графіці. На сьогодні він, мабуть, єдиний у республіці, хто довів мистецтво шаржа до художньої досконалості.
Його малюнки не злі та не знущальні. До них цілком застосовується визначення Вільяма Теккерея, що "гумористичний комізм-це поєднання гостроти з любов'ю". Вони не принижують персонажів, не смакують фізіономічні вади. Художник не поділяє своїх героїв на добрих і поганих, він їх малює такими, якими вони є. Арутюну цікаві і відомі особи, і прості люди з натовпу. Він легко погоджується на прохання незнайомої людини намалювати його. Де б він не з'являвся, до нього вишиковується черга з бажаючих отримати свій шарж.
Достойні особливої уваги його "серійні" роботи. У 2011 році в рамках "Днів українського слова у Вірменії" Арутюн Чаликян представив добірку портретів відомих українців - діячів культури і політиків, що мала великий успіх. Ланцюг революцій "арабської весни" відгукнувся у творчості серією портретів героїв і антигероїв цих подій - Бен Алі, Каддафі, Мубарака. Дуже цікавими є портретні галереї архітекторів світу, відомих спортсменів, літераторів, керівників різних країн.
А нещодавно митець відкрив у собі неабиякий талант скульптора. На останніх виставках він представляє шаржовані скульптурні портрети та медальйони відомих людей світу. Це нове слово у вірменському гумористичному мистецтві. Я був свідком того, в яке захоплення прийшов турист із Німеччини, побачивши на виставці комплект барельєфів національної збірної своєї країни з футболу з нагоди її перемоги на Чемпіонаті світу 2014 року. За цими барельєфами на Єреванському ювелірномузаводі викарбували пам'ятні медалі, які були представлені у 2015 році на міжнародній виставці у Берліні.
У 2013 році з нагоди свого сімдесятиріччя член Асоціації вірменських карикатуристів та міжнародної “Партії Доброго Гумору” Арутюн Чалікян влаштував персональну виставку своїх шаржів та скульптурних портретів, презентувавши заодно і альбом зі своїми шаржами. Незважаючи на великий обсяг, він містив лише невелику частину. А зараз готує до друку другий альбом шаржів та скульптур та ще збірку своєї поетичної творчості, ось такий у нього невгамовний характер!