Що приховують від нас працівники Макдональдса - ОКО ПЛАНЕТИ інформаційно-аналітичний портал
Що приховують від нас працівники Макдональдса
Книга, написана Еріком Шлоссером «Нація фаст фуда», потрясла всі макдональдсові заклади світу. Протягом якогось часу журналіст Ерік Шлоссер займався вивченням систем швидкого харчування. Як швидке харчування радикально змінила дієту людини, змінила пейзаж Америки, як вплинуло інші континенти.
Він дізнався, де беруть м'ясо (тому не став їсти фарш із яловичини), чому смажена картопля настільки смачна, яка насправді вартість гамбургера, яку не побачиш над прилавком. Все це він написав у своїй книзі. Цим самим він розлютив акул американського харчопрому, а відгуки на його книгу звучать так «Посидьте півгодини з цією книжкою, отримайте найкращу дієту», «Цього читання достатньо, щоб перетворити Шварцнеггера на вегетаріанця» та інші.
Середньостатистичний американець з'їдає три гамбургери та чотири порції картоплі щотижня.
У США практично кожна восьма працююча людина працювала в «Макдональдсі».
Саме для «Макдоналдса» вивели спеціальну породу курей із великими грудьми, «Містер МД». З м'яса грудки готують всім відоме блюдо «Чікен Макнаггетс». Причому це внесло зміни у всю індустрію виробництва курятини. Якщо 20 років тому курку продавали лише цілком, то зараз нарізаною на шматки. Практично всім американським дітям дошкільного віку знайомий клоун Рональд Макдональд. Єдино хто його перевершує у впізнаваності так це Санта-Клаус.
Творці Макдоналдса насамперед робили ставку на сім'ю. В Америці приблизно в середині 70-х якраз був бебі-бум, але місць для відпочинку з сім'єю було зовсім мало. Як водиться, з дитиною могли прийти і батьки, і бабуся здідусем. У цей час відкрилися місця відпочинку, з яскравими гірками, кульковими басейнами, з клоуном Рональдом. Організували ці місця відпочинку, завдяки телепрограмі, дітям звичайно це дуже сподобалося і особливо їжа в яскравій упаковці.
«Майданки наводять дітей, діти – батьків, батьки – гроші». Крім всіх цих задоволень, дітей залучають іграшки, що входять у набір разом з гамбургером і колою і називається «Хеппі милий». Після виходу на екрани нового мультика або фільму випускається ціла серія іграшок, причому виникає бажання зібрати якомога більше іграшок. Все це призвело до того, що сьогодні діти об'їдаються гамбургерами, п'ють літрами колу, і все це більше ніж 30 років тому. В Америці колу дають пити вже дворічним малюкам.
В основному клієнти у фаст-фуді - це діти. Це чим харчуються діти, причому свій прибуток вони роблять теж руками дітей. Основна робоча сила в цих кафе це якраз старшокласники.
Більше половини працюючих там ще немає і двадцяти років. Працюють там за мізерну зарплатню та виконують нехитрі операції. Працівники змінюються постійно, плинність кадрів становить приблизно 400%. Звичайний працівник фаст-фуду йде з цієї роботи вже через 4 місяці.
На роботу не рідко беруть підлітків із незаможних сімей та іммігрантів, переважно з Латинської Америки, багато хто з них не знає англійської мови, знає лише назви страв з меню.
Мізерну зарплату та відсутність захисту праці підмінюють створенням «духу команди» у молодих працівників. Менеджери «Макдоналдса» знають, як треба грамотно заохочувати молодих працівників, щоб вони повірили, наскільки де вони замінні. Це набагато вигідніше порівняно із підвищенням зарплати.
Картопля фрі
Смак картоплі фрі з Макдоналдса подобається практично всім.Картопляна промисловість сформувалася в Америці ще в 20 роки, двадцятого століття. На той час американці з картопляних страв віддавали переваги, вареній картоплі, печінці та пюре. Але в 1802 році президент Джефферсон привіз з Франції рецепт картоплі фрі, він досить швидко поширився скрізь. Успішний картопляний фермер Джей Ар Сімплот швидко цим скористався. Його хіміки швидко покращили методику швидкого заморожування картоплі. Спочатку покупців у нього було мало, при цьому у засновників Макдоналдса з картоплею були проблеми. Картопля мала велику популярність, але з нею було багато метушні. Якраз і почали купувати у Сімплота його заморожену картоплю. Відвідувачі кафе підміни не виявили. Так як ціна на картопля стала меншою, то попитом вона стала користуватися більше, і споживання її зросло в 8 разів.
На сучасному картопляному заводі картопля сортується, миється, сушиться під парою до тих пір, поки не відвалиться шкірка. Автоматично її ріжуть, за допомогою камер, розташованих з різних боків, виявляються бульби з дефектом, їх вибивають пором у спеціальний відсік, де цей дефект акуратно зрізається. У великих чанах нарізану картоплю обсмажують у киплячому маслі до легкого хрускоту, заморожують, сортують за допомогою комп'ютера, спеціальною центрифугою укладається у потрібному напрямку, упаковується та доставляється до ресторану. Восени в картоплю додають цукор, навесні не додають, тому смак у картоплі завжди один і той же. Спочатку смак картоплі в Макдоналдсі, на пряму залежав від жиру, в якому її смажили. Ця суміш складалася з 7% бавовняної олії та 93% яловичого жиру. У 1990-му році люди почали активно боротися з холестерином, з цієї причини фастфуди перейшли на 100% олію. Але смак треба було залишити той самий!
Якщо раптом вам захочеться подивитися в Макдоналдсі дані про склад страв, то в кінці цього списку зверніть увагу, там написано натуральний ароматизатор. Це і пояснює те, чому там так смачно.
Якщо вам захочеться дізнатися рецепт картоплі або гамбургера, то в кулінарних книгах ви його не знайдете. Швидше його можна виявити в таких книгах як «Технологія харчової промисловості» та «Інжиніринг їжі». Переважна більшість продуктів що у кафе попередньо заморожені чи консервовані, іноді й сушені. Саме кухня в кафе, це остання ланка у складному ланцюжку промислового процесу.
Приблизно 90% продуктів, які ми купуємо, вже пройшли попередню обробку. Хоча всім відомо, що консервація або термічна обробка знищують природний смак продукту. Тому без хімічних заводів тут не обійтися. В Америці на хімічних заводах Нью-Джерсі вже 50 років працюють саме на фастфуд.
Індустрія смаку – це секретний процес. Основні американські компанії ніколи не розкажуть формулу свого продукту, не розголосить і імен своїх клієнтів. Все це для того, щоб відвідувачі фастфуду подумали, що тут працюють чудові кухарі, і чудова кухня. Перш ніж побувати на одному із заводів компанії «Інтернейшнл Флаворс енд Фрагрансез» («Міжнародні смаки та аромати»), Шлоссер довелося підписати зобов'язання про не розголошення назв продуктів, що складають продукцію компанії.
Хімія
Він завітав до лабораторій «легких закусок», саме там відповідають за смак хліба, чіпсів, крекерів, пластівців. У кондитерській лабораторії «роблять» смак морозива, цукерок, тістечок та зубної пасти. У лабораторії напоїв відповідають за смак «100%-ного» соку та правильного пива. Використовуючи 350 хімікатів, можна «зробити» запах.суниці. Найбільша кількість добавок та барвників йдуть у газування. У такий спосіб можна будь-якій страві «зробити» запах свіжоскошеної трави, а можна запах немитого тіла.
Причому різниці між «натуральними» та «штучними» ароматизаторами практично не існує. І ті й інші виробляють на тому самому заводі використовуючи високорозвинені технології, і складаються з одного і того ж. Різниця тільки в тому, що «натуральні» ароматизатори одержують, піддаючи хімічним реакціям натуральні продукти. А «штучні» отримують із хімікатів. Крім смаку продуктів, там же виробляють запахи парфумів, миючих засобів, шампунів і т. д. Запахи таких поширених марок духів як: "Бьютіфул" "Есті Лаудер" та "Трезор" "Ланкома", виробляють також на цьому заводі.
Все це підсумок однієї й тієї ж дії. Вмиваєшся і голишся ти практично тим, що їси на обід. Доведена істина, що смакові звички та й сама особистість теж визначаються в ранньому дитинстві. Діти харчуються у фастфудах, і це для них стає звичною їжею. Ковбої та ранчери завжди були кумирами американського Заходу. Але за останні двадцять років понад півмільйона з них розпродали свою худобу і поміняли поле діяльності. Практично всю м'ясну промисловість, підім'яли під себе корпорації, які постачають фастфуд. Змінилося все, починаючи від корму для худоби, до заробітку м'ясника. Праця на м'ясокомбінаті в Америці вважається найнебезпечнішою.
Також змінився спосіб вибою худоби. Втім, це остання ланка, в ланцюзі тих змін, що сталися у м'ясній промисловості. У фермерів корови паслися на пасовищах та їли траву. Ті ж корови яких вирощують для фастфуду, перед вибоєм заганяють цілим стадом на спеціальний майданчик, де годують виключно зерном та анаболіками.
Одна корова з'їдаєприблизно 3000 фунтів зерна, при цьому набирає вагу, десь 400 фунтів. При цьому м'ясо робиться жирним, що дуже підходить для фаршу.
Подорожчання зерна, посилило ситуацію, що склалася. До 1997 року 75% худоби в Америки харчувалися останками овець, корів, іноді собак та котів із притулків для бездомних тварин. У 1994 році корови в США поїли 3 мільйони фунтів Куринного посліду.
Після 1997 року корм для худоби складався з добавок зі свиней, коней і курей, з домішкою тирси з курника. На початку ХХ століття гамбургери вважалися їжею для бідних, яка продавалася надворі переважно біля фабрик чи ярмарках. У місцевій пресі на той час можна було прочитати «Є гамбургери – все одно, що харчуватися зі відра для сміття». Проте компанія «Білий замок» встановила у всіх на увазі свої грилі, і тим самим поправили погану репутацію гамбургера. Після цього утворилися Макдональдси зі своєю сімейною політикою. Булку з котлетою стали вважати найкращою їжею для дітей, легко жувати, зручно тримати в руці, ситно та дешево. І знову постраждали від гамбургерів теж діти.
Колібактерії
Понад 700 дітей у Сіетлі захворіли, а 1993-го року шість дітей померло поївши у фастфуді «Джек ін зе Бокс». Після цього сумного випадку протягом восьми років подібну інфекцію отримали ще півмільйона людей. У фарші виявили колібактерію, саме від неї сотні людей загинули. 1982 року колібактерію 0157Н7 вперше виділили. Ця бактерія, зі звичайної бактерії кишечника, мутує виділяючи токсин, що вражає його внутрішню оболонку. 5% людей від цієї інфекції помирає у жахливих муках, антибіотики не рятують. Колібактерії вбити важко, кислота, хлорка, сіль, мороз безсилі, вона живе у воді, тижнями на прилавках, щоб інфікувати організм вистачить і п'ятитаких бактерій. Також цю бактерію можна підчепити, поплававши в озері або посидівши на зараженому килимі.
Ця гидота живе в коровах десятки років. Усі ті нововведення, які сталися у розведення, у вибої худоби утворили чудові умови поширення цієї інфекції. У коров'ячих загонах, жахливі санітарні умови, які можна порівняти хіба що-небудь із середньовічним містом, де протікали річки з нечистот. При обдиранні шкіри на м'ясокомбінаті, частки гною та бруду потрапляють у м'ясо. Через це, шматок сирого м'яса в нашій кухні, це небезпека. Результати тестів проведені мікробіологами показали, що на кухонній раковині бактерій більше, ніж на унітазі.
Не так небезпечно з'їсти моркву, що впала в унітаз, ніж, якби вона впала в кухонну раковину.
Що стосується фаршу, тут справи ще гірші. Згідно з результатами досліджень, у 78,6% яловичого фаршу знаходяться бактерії, що поширюються через фекалії. У медичній літературі на чолі про харчові отруєння часто трапляються такі евфемізми: «рівень форм колібактерій», «аеробне число»… Однак набагато простіше можна пояснити: у м'ясі є гній, тому від гамбургера можна захворіти. Все це ще ускладнюється тим, що у фарші одного гамбургера міститься м'ясо від десятків, або навіть сотні корів. Тому навіть без колібактерії там багато зарази. Щодня в Америці приблизно 200 000 людей отримують харчове отруєння, 900 опиняються у лікарні, 14 помирають.
Ті, хто постійно харчується фастфудом, через кілька років стають товстунами. 54 мільйони жителів Америки страждають ожирінням, 6 мільйонів жирні їх вага понад норму на 100 фунтів (45 кг). Це єдина нація у світі, яка розжиріла дуже швидко. А порції у фасфудах тільки стають дедалі більше. Винайшли вже"трипалубний" гамбургер, бутерброд "Великий американець", і "Монстра", і бігмаки.
Газування п'ють у 4 рази більше. У 50-х роках порція коли була 230 г, зараз уже «дитяча» порція 340 грам, а доросла 900 грам. Дедалі більше люди почали поглинати жир та цукор. Ожиріння стало другою після куріння причиною смерті в США. Від ожиріння щороку гине 28 тисяч людей. У англійців, любителів фастфуду, рівень ожиріння зріс у 2 рази. Харчування в Японії переважно складалося з морепродуктів та овочів, і товстих у них практично не було. Сьогодні японці «завдяки» фасфуду наздогнали всіх.