Що спробувати національна японська кухня
Якщо існують якісь рейтинги на кшталт «найпопулярніші страви іноземної кухні в Україні», то страви Японії напевно б'ють у них усі рекорди. Нові та нові ресторани японської кухні з'являються у нас, як гриби після дощу.
Японська їжа. Фото: http://www.flickr.com/photos/aloalosabine/
Суші, роли та місо-супи навіть далеким від східної культури людям здаються звичними, як борщ та бутерброди з докторською ковбасою. Але не варто вважати, що кухня Японії українцями вивчена вздовж і впоперек. Деякі дуже популярні традиційні японські страви майже не зустрічаються в українських ресторанах. Ось, наприклад, деякі особливо цікаві з них.
Рис - усьому голова
Так, а ще морепродукти та всілякі похідні сої, але не тільки. М'ясо та курка також є важливою частиною раціону середньостатистичного японця, а не заміною для відвідувачів ресторанів японської кухні, які ненавидять рибу.
Японська страва - Гьодза. Фото: http://www.flickr.com/photos/13576185@N04/
Запозичені японцями у китайців пельмені гьодза (яп. 餃子), нехитрі сашими (яп. 刺身) і шашлички якіторі (яп. 焼き鳥), в яких використовується м'ясо і курка, легко знайти в майже будь-якому російсько-японському ресторані.
Шашлички Якіторі. Фото: http://www.flickr.com/photos/inkeu/
Але страви під загальною назвою «набемоно» (яп. 鍋物) – навряд чи. Адже це дуже популярна в Японії їжа, особливо в холодну пору року. Існує безліч різновидів набемоно, які різняться як по інгредієнтах, так і по регіонах, але принцип приготування і безпосередньо поїдання у них однаковий і нагадує фондю.
Японська їжа - набемоно. Фото:http://www.flickr.com/photos/johnsonwang/
Портативну піч із горщиком на ній ставлять прямо на обідній стіл. Усі, хто сидить за столом, кидають у бульйон на основі місо або соєвого соусу інгредієнти в залежності від виду набемоно: наприклад, у сукіяки (яп. すき焼き) головним компонентом є тонко нарізана яловичина, у тянконабе (яп. ちゃんこ鍋) – курка чи фрика в есанабе (яп. 寄鍋) вітається все поспіль.
Японське набемоно - сукіяки. Фото: http://www.flickr.com/photos/48698648@N08/
Кожен їдок сам визначає ступінь готовності бажаного шматочка і забирає його собі, а в кінці трапези всі з'їдають локшину, що залишилася в котлі. А до деяких видів набемоно подають соуси для макання на основі соєвого, наприклад, пондзу із соком гіркого апельсина та солодким саке або гомадаре з тертим кунжутом та водоростями.
Ця страва, здається, просто створена для довгих зимових вечорів під ковдрою японського столика котацу з підігрівом!
Солодка смерть
Ви, можливо, куштували морозиво зі смаком зеленого чаю, імбиру або навіть квасолі, але що ви знаєте про традиційні японські солодощі? Підказую: можливості рису воістину безмежні. Так-так, японці роблять з нього та солодощі!
Японський десерт - Моті. Фото: http://www.flickr.com/photos/monkeyman504/
Величезну популярність у Японії має моті (яп. 餅) – японський коржик із стовченого в пасту рису сорту мотигоме. Моті нанизують на шпажки і поливають сиропом із соєвого соусу або додають у супи, наприклад, у сируко (яп.
Японський десерт з рису - Моті. Фото: http://www.flickr.com/photos/adforce1/
У моті навіть загортають морозиво! А різновиди цього делікатесу — кагамі моті та кінако моті — застосовуються в синтоїстськихноворічних ритуалів. До речі, моті – “небезпечні” ласощі, їм легко подавитися. Такі випадки в Японії не рідкість, особливо під Новий рік.
Японські солодощі - Вагасі. Фото: http://www.flickr.com/photos/bebot/
Крім рисових коржиків є в японській кухні і безліч інших незвичайних солодощів під загальною назвою «Вагасі» (яп. 和菓子). Особливість їх у тому, що вони робляться з вельми незвичних продуктів, які мало кому здадуться придатними для солодощів: червоної квасолі адзуки, різних видів батату, желатину рослинного агар-агар, каштану, трав і чаїв.
Пастила - Йокан. Фото: http://www.flickr.com/photos/wagashi_maniac/
Навіть описи ласощів звучать екзотично. А пастила йокан (яп. 羊羹), компонентами якої є паста з червоних бобів, агар-агар та цукор? Але, погодьтеся, чим незвичайніший склад, тим цікавіше це спробувати.
Фастфуд по-японськи
Життя у XXI столітті – це життя у русі. Японцям, як одній із найрозвиненіших націй, це чудово відомо. Але чи змусило їх динамічний перебіг життя, коли на спокійний прийом їжі іноді просто немає часу, змінити улюблений рис на картоплю фрі та гамбургери? Ні! А навіщо? У них і так є свій фастфуд, який куди давніший за гамбургерів.
Японський "фаст фуд" - Онігірі. Фото: http://www.flickr.com/photos/ykjc9/
Я говорю про онігірі (яп. おにぎり) – їжу, яку колись японські селяни брали з собою в поле, а тепер менеджери беруть в офіс, учні – до школи, а у вільний час – на прогулянку. Ця закуска на вигляд нагадує суші, але насправді відрізняється: онігірі ліплять із звичайного прісного рису, укладаючи всередину начинку. Виходятьрисові пиріжки трикутної форми, дуже зручні для перенесення та зберігання.
Японська страва - Онігірі. Фото: http://www.flickr.com/photos/masarucollection/
Вони популярні настільки, що в Японії існують спеціалізовані магазинчики, які продають лише онігірі. Корисна альтернатива звичному фастфуду, погодьтеся?
Яка га... краса!
Підсумуємо нашу невелику подорож традиційною японською кухнею, мабуть, однією з незвичайних страв, яка не кожен зважиться спробувати – натто (яп. 納豆). Це зброджені соєві боби. Виглядають вони, м'яко скажімо, неапетитно, тому що мають липку, тягучу консистенцію. Та й запах… сильний аміачний, який нагадує деякі сири. А на смак вони специфічні, солонуваті.
Японська страва - Натто. Фото: http://www.flickr.com/photos/101blog/
Гидота? Японці так не вважають, із задоволенням з'їдаючи на рік близько 263 000 тонн натто (з рисом або ще якими добавками). Зрештою, вважається, що в натто є речовини, які запобігають раку.
Обсягу цієї статті та моїх сил не вистачить, щоб описати все меню японської кухні. Воно, всупереч стереотипам, разюче різноманітне і пробуджує спрагу дослідження. Отже, закінчивши цей текст, не можу не поцікавитись: а що хочете спробувати ви?