Теру-Теру-Бозо (Тамара Лагунова)
Дорогі стихиряни! 19 травня у краєзнавчому музеї на "Ночі в музеї" проводжу майстер-клас з японської ляльки. Серед інших робимо ляльку Теру Теру Бозо. До неї потрібна Вараба ута пісня-змова. У перекладі вона звучить ось так (див. нижче). Хотілося б перекласти на українську щоб зручно було повторювати разом, хором з учасниками на кшталт українського "Дощ дощ густіше дам тобі я гущі." Пропоную для вашої творчості оригінал та переклад. Найкращі переклади гідно прозвучать на майстер-класі 19 травня. Про підсумки розповім.
Teru-teru-b;zu, teru b;zu Ashita tenki ni shite o-kure Itsuka no yume no sora no y; ni Haretara kin no suzu ageyo Teru-teru-b;zu, teru b;zu Ashita tenki ni shite o-kure Watashi no negai wo kiita nara Amai o-sake wo tant nomasho Teru-teru-b;zu, teru b;zu Ashita tenki ni shite o-kure Moshi mo kumotte naitetara Sonata no kubi wo chon to kiru zo
Теру-теру-бозу, теру-бозу, Зроби, будь ласка, хорошу погоду. Щоб небо було як у мріях. Якщо буде сонячно, то я дам тобі золотий дзвіночок. Теру-теру-бозу, теру-бозу, Зроби, будь ласка, хорошу погоду. Якщо моє прохання виповниться, то ми вип'ємо багато солодкого саке. Теру-теру-бозу, теру-бозу, Зроби, будь ласка, хорошу погоду. Якщо ж хмари будуть плакати знову, Я залишу тебе під дощем.
Варабе ута - народна японська пісня-змова. яку належить співати разом із вивішуванням теру-теру-бозу. Як і інші пісні-змови, вона з'явилася дуже давно, і її походження достеменно невідоме.
Легенда про походження амулету «Дощова лялька». Багато років тому (ще під час періоду Едо) йшов у тутешніх краях дощ довго, не перестаючи… Стурбувалися місцеві селяни, що дощ весь урожай рисузіпсували, скинулися всім світом, набрали з залишків торішнього рису подарунок і пішли до буддійського за порадою. Монах рис прийняв та пообіцяв, що молитвою зупинить дощ. Та дощ не зупинився. Монах ще помолився. А дощ іде. Монах знову молиться зібрався... Та тільки урвався терпець у місцевих селян і, не довго думаючи, повісили селяни ченця на сільській брамі. Дощ зупинився. Ага, збагнули хитромудрі сільські жителі, мабуть, монах-то прямо до Будди потрапив і все йому про наші біди і доповів. Будда і змилостивився. Вирішили тоді селяни ляльку, на ченця лисого схожу, зробити. З того часу таку ляльку і підвішують щоразу за вікно чи на ганок, під дахом, щоб лялька Будду попросила дощ зупинити. Назвали ту ляльку «теру-теру-бозу», що приблизно перекладається як «теру» – це означає сонячне світло, а «бозу» – буддійський чернець, виходить: «чернець, що вимелює сонячну погоду».
Навіть у наш час японські діти роблять «теру-теру-бозу» з паперових або бавовняних серветок і вивішують за вікно, щоб «приманити» гарну погоду, найчастіше перед шкільним пікніком. Коли вони висять на ниточці, вони бовтаються і кивають головою – начебто моляться. А також у сезон дощів японці влаштовують конкурси та виставки присвячені цим лялькам. І це справді гарне видовище, коли через поля протягнуто безліч обвішаних ляльками ниток.