ТРАВЛЕННЯ В ШЛУНКУ, Секреторна функція шлункових залоз

Шлунок - порожнистий м'язовий орган, що складається з дна, кардіальної частини, тіла та пілоричного відділу, що з'єднується з дванадцятипалою кишкою; є найширшою ділянкою травного каналу, в якому їжа затримується на кілька годин. Його ємність у дорослої людини становить у середньому 3 л. У ньому їжа перемішується із шлунковим соком, який виробляється шлунковими залозами. Під впливом ферментів шлункового соку починається гідроліз білків, що значно підвищує дію протеолітичних ферментів у даль-

функція

МАЛ. 13.11.Уявне годування по езофаготомованій тварині (А). Малий шлуночок, за Р. Гейденгайном (Б) та в. П. Павловим (В)

ших відділах травного тракту. Завдяки скороченню м'язів шлунка хімус перемішується та поступово пересувається від кардіального до пілоричного відділу.

Методи дослідження функції шлунка.Використовується фістула В. Басова, що з'єднує порожнину шлунка із зовнішнім середовищем. Під час дослідів через неї одержують шлунковий сік. У міжнаслідковий період вона закрита. Р. Гейденгайн запропонував методику "малого шлуночка", що відокремлений від великого і з'єднаний фістулою із зовнішнім середовищем. І. П. Павлов запропонував метод "уявного годування" - поєднання фістули шлунка з езофаготомією (перерізання стравоходу), що запобігає потраплянню їжі в шлунок. Він удосконалив метод Г. Гейденгайна, при якому зберігаються нервові та судинні зв'язки між ізольованим малим шлуночком та великим шлунком. Ізольований шлуночок реагує як на безумовно-умовні рефлекси, так і нервово-гуморальні впливи (рис. 13.11).

У клінічній практиці використовуються внутрішньошлункова рН-метрія та йонометрія, радіоізотопне дослідження, фракційне шлункове.зондування та інші методи.

Секреторна функція шлункових залоз

Секреторні залози шлунка виробляють за добу близько 2 л шлункового соку, завдяки якому триває гідроліз харчових речовин, що надійшли в травний канал.

Секреторні залози трубчасті і мають особливості будови та функції у різних відділах шлунка. Виділяють такі секреторні відділи шлунка:

1 кардіальний - це смужка розміром 1 -4 см, яка розташована нижче стравоходу та має слизові залози з численними протоками.

2 фундальний - основний секреторний відділ шлунка, який займаєV*його поверхні. До його складу входять тіло та дно шлунка, секреторні залози цього відділу мають три види клітин: парієтальні, головні, слизові (мукоцити) (рис. 13.12):

-Головні -секретують ферменти пепсиногени (неактивна форма протеолітичних ферментів пепсину). До активних ферментів, відповідно до класифікації Міжнародної комісії з ферментів, належать:

•пепсин А- гідролізує білки при pH 1,8-3,5, а при pH 5,0 він неактивний;

•гастриксин(пепсин С, шлунковий катепсин) – каталізує розщеплення білків при pH 3,0-3,5;

•пепсин(парапсин, желатинази) - розріджує желатин, розщеплює білки сполучної тканини при pH 5,6;

•ренін(пепсин D, хімозин) - розщеплює казеїн молока у присутності іонів Са 2+;

травлення

МАЛ. 13.12.Структури шлунка та їх секреторні клітини

шлунку

МАЛ. 13.13.Головні та парієтальні клітини шлунка та їх секрети (за Е. Fox, 1996)

-Парієтальні- секретують НСІ, яка перетворює в порожнини шлунка проферменти пепсиногени на фермент пепсин, що гідролізує білки до коротколанцюгових.пептидів (рис. 13.13). Парієтальні клітини також виробляють внутрішній фактор Касла, який необхідний для всмоктування вітаміну ВІ2 у дистальному відділі тонкої кишки; грелін - інтестинальний гормон, що стимулює центр голоду в гіпоталамусі та підвищує апетит;

-Слизові(мукоцити) - знаходяться в кардіальній та пілоричній частині шлунка. Це клітини, які розташовані в шийках покривного епітелію та слизових клітинах шийки залоз-мукоцитів та секретують слиз разом з HCOj. Слиз має лужну реакцію і складається з глюкопротеїдів. Розрізняють видимий та невидимий (розчинний) компоненти. Основна функція слизу – захисна. Він покриває тонким шаром (близько 1 мм) слизову оболонку, захищає її від хімічних та механічних ушкоджень; попереджає зворотну дифузію іонів Н+ із порожнини шлунка у його стінку. Слиз адсорбує Н+, частково нейтралізує кислотність соку. Завдяки цьому шлунковий сік можна розділити на дві частини - кислий компонент (утворюється в парієтальних клітинах) та лужний компонент (формується в клітинах покривного епітелію, в мукоцити шийки основних залоз), у клітинах кардіальних та пілоричних залоз. Розмір pH соку залежить від співвідношення кількості цих компонентів.

3 Пілоричний – займає 15–20% поверхні слизової оболонки шлунка, до його складу входять препілоричний відділ та пілоричний канал з пілоричним сфінктером. Секреторні залози цього відділу виробляють слиз і в малій кількості – пепсиногени, вони не є парієтальними клітинами.

Таким чином, основний склад шлункового соку обумовлений секреторною функцією клітин самого секреторного поля – дна та тіла шлунка. Всі клітини слизової оболонки шлунка виділяють воду - розчинник та мінеральні речовини - іони (Na+, K+, Са2+, Mg2+, НРО42-, SO42-). Склад тароль основних компонентів шлункового соку у травленні показано на рис. 13.14.