У турботи нова адреса, Регіони, Офіційний сайт газети Медичний вісник
Лікарня сестринського догляду Жодинської ЦМЛ переїхала на нове місце. Тепер вона розміщується у приміщенні колишнього лікувального корпусу інфекційного відділення.
Урочисте відкриття відбулося на найвищому рівні. Право перерізати червону стрічку дісталося заступнику голови Міноблвиконкому Віктору Сиренку (праворуч), начальнику ГУОЗ Міноблвиконкому Наталі Боярській та голові Жодинського міськвиконкому Юрію Шарому.
Штат повністю укомплектований — окрім завідувачки та старшої медсестри турбота про пацієнтів лежить на плечах п'яти палатних медсестер, десяти палатних санітарок, санітарки-ванниці та буфетниці.
Лікарня розрахована на 25 ліжок, з них 12 відведено для пацієнтів із різко вираженими обмеженнями життєдіяльності. Госпіталізація планова, погоджується з головним лікарем та юристами. Перебування платне на місяць становить 80 % розміру пенсії. Загалом у Жодинській БСУ щорічно лікується від 95 до 115 осіб.
За десять хвилин ми вже на місці. Машина зупиняється біля невеликої одноповерхової будівлі. Сьогодні видався сонячний день, і деякі пацієнти вийшли посидіти на лавках. Спеціально для цього на території створено затишний куточок відпочинку. Усередині, як переконалася пізніше, також усе зроблено для зручності підопічних.
Завідувачка лікарні лікар-терапевт Алла Пасюкова зараз у відпустці. Мене зустрічає старша медсестра Тетяна Сацук. Раніше вона працювала медсестрою у протитуберкульозному кабінеті Жодинської ЦМЛ, а коли запропонували посаду старшої медсестри, погодилася. Тут уже четвертий рік та в курсі всього, що відбувається у лікарні.
— У лікарні сестринського догляду пацієнти можуть перебувати до 4 місяців, — каже Тетяна Володимирівна. — У цей час вирішується їхня подальша доля: чи повертається людина до родиниабо оформлюються документи до будинку-інтернату. Для деяких пацієнтів час, проведений у лікарні, стає приводом для перегляду своїх поглядів на життя.
Іноді медикам вдається переконати родичів забрати пацієнтів додому. Якось у лікарню потрапив ще нестарий чоловік, який зловживає спиртним. Коли він побачив, що може закінчити своє життя на самоті, вирішив виправитися і кинути згубну звичку. Дружина йому повірила та забрала додому.
— Наші пацієнти не обділені увагою, — впевнена старша медсестра. — Окрім того, що ми присвячуємо їм час, у лікарні часті гості – волонтери з церкви та костелу, представники міського територіального центру соцобслуговування населення, активісти БРСМ. Вони приходять із подарунками, солодощами, приносять також кошти гігієни, дають концерти, розмовляють із пацієнтами до душі. Нас хворі сприймають як близьких, а стороннім завжди легше відкритися. Багато наших підопічних будинків стільки турботи не отримували.
У лікарні всі палати (що для ветеранів ВВВ, що є багатомісними) підвищеної комфортності. У кожній є умивальник, рециркулятор повітря, встановлені нові меблі. У достатній кількості є інвалідні візки.
Разом із Тетяною Сацук заходимо до одномісної палати до Марії Зубрицької. Жінку кілька тижнів тому перевели з відділення хірургії Жодинської ЦМЛ, де ампутували ліву ногу.
— Боялася сюди їхати, — зізнається пацієнтка. — Хотіла додому, я маю дерев'яний будинок у Барсуках, але розуміла, що однією в інвалідному візку буде тяжко в побуті. Кухня знаходиться в окремій споруді, через двір треба діставатися, а поріг високий, як я з коляскою проїду? А тут таких проблем немає, можна будь-якої миті виїхати в коридор, на вулицю, поспілкуватися з медиками, іншими пацієнтами. А коли з'ясувалося,що і лікарі, і медсестри, і санітарки дбайливі — усі страхи розвіялися.
У медустанові створено безбар'єрне середовище: ніде не зустрінете порогів, уздовж стін від центрального входу йдуть поручні — у дверні отвори візку легко проїхати.
Продумано ванну кімнату. Комфортна душова, поручні, багато батарей опалення: навіть узимку, безперечно, тут буде тепло.
