українська Німеччина, 2016, 50, Символи Різдва – христингл та різдвяний вінок
Думаємо, ви бачили один із різдвяних символів, який використовують у передріздвяних службах, під час адвенту, багато християнських конфесій – христингл (Christingle), що означає «Світло Христа».
Ніхто не знає, напевно, коли слово Christingle було вперше використане і похідним якого слова воно є. Є різні пропозиції, по одному з них «христингл» походить від стародавнього слова ingle («вогонь»), а значить Christingle – це «Вогонь (або світло) Христа». Інше припущення пояснює походження німецьким Engel («ангел»), тобто «Христос-ангел». Хоча, можливо, слово з'явилося від німецької Kindle (дитина) і означає «Христос-дитина».
У той день священик записав, що щасливі й урочисті обличчя дітей, що схилилися над запаленою свічкою, були прекрасними і що маленькі парафіяни несли ці свічки додому, дбайливо прикриваючи вогонь від вітру.
Ідею Джона де Ваттевіля підтримали інші парафії Моравської церкви (до речі, така громада існує в Цвіккау і сьогодні), зокрема й в інших країнах. А 1968 року така, по суті, дитяча служба вперше пройшла в англіканській церкві – під час неї Джон Пенсом (John Pensom) організував збір коштів для благодійної організації «Дитяче товариство».
Згодом символіку Christingle доповнили: сьогодні його готують із апельсина, який уособлює наш світ; запаленої свічки – символа Христа; червона стрічка навколо апельсина або свічки, що представляє кров Христа; нанизаних на палички на канапе сухофруктів, горіхів та цукерок, які символізують щедрість Бога та досконалість плодів землі, а алюмінієва фольга – цвяхи, вбиті в руки та ноги розп'ятого Христа. У Моравській церкві служба зі «Світлом Христа» зазвичай проводиться увечері останньої неділі перед Різдвом або вСвятвечір.
Ну а про історію різдвяного вінка ми вже розповідали кілька років тому, тож обмежимося коротким переказом. Ім'я людини, яка першою прикрасила двері будинку чи ворота таким вінком, історія нам не видала. Але сьогодні його сенс – своєрідне запрошення до свого дому рідних і друзів, та й Різдва і Нового року, що наступає. Це символ надії на щастя, благополуччя та достаток, сімейний оберіг.
Сам же вінок, яким насамперед прикрашають святковий стіл, вигадав у 1839 році лютеранський богослов із Гамбурга Йоганн Віхерн (Johann Hinrich Wichern, 1808-1881). Для своїх вихованців із сімей бідняків Віхерн змайстрував зі старого колеса воза своєрідний вінок-календар. Він обвив його гілками хвої і встромив у них 24 маленькі та 4 великі свічки. Перші відповідали дням, що залишилися до Різдва, другі – неділям. Щоранку діти із завмиранням серця бігли до столу, на якому стояв вінок, і стежили, як дорослі день за днем запалюють свічки.
Ідея прикрасити будинок різдвяним вінком швидко поширилася серед гамбуржців, а незабаром прижилась у західних християн. Майже через століття їм стали прикрашати свої будинки не тільки євангелісти, а й католики.
Згодом різдвяні вінки ставали все більш ошатними, в них з'явилося багато нових декорацій – ялинкові іграшки, намисто, гілочки кориці, сушені скибочки апельсинів та лимонів, шишки, горіхи, ягоди, стрічки та багато іншого, чого надають додатковий зміст. Наприклад, вплетені гілочки омели – захист від нечистої сили та символ кохання. Американці додають у вінок качани кукурудзи – символи багатства та благополуччя, а англійці люблять вплітати дзвіночки – вони впевнені: дзвін відганяє нечисту силу.
Різдвяний вінок несе й духовне значення. Коло – цесимвол вічного життя, зелень – колір життя, свічки – божественне світло, що освітлює світ у день великого Різдва.
А от кількість свічок скоротилася до чотирьох – за кількістю неділь адвенту, кожна з яких має певну тематику.