Українське м’ясо смачніше за польське, Новини на
Найбільший вибір м'яса на львівських ринках у вихідні. Хоча продавці й підвищують ціни на товар на 2–4 грн, покупців вистачає. Кілограм шинки із заднього стегна коштує 38-40 грн, з переднього - 30-35, шпондер (бекон. - "ГПУ") - 28-30 грн, полендвіца, спинні та поперекові м'язи коштують найдорожче - по 48-50. Покупці намагаються знайти українське м'ясо, а не привезене із Польщі.
У суботу вранці у м'ясному павільйоні Привокзального ринку шумно. М'ясо лежить на прилавках, довгасті шматки шпондера висять на гаках. Виставляють на продаж не всю тушу – частину м'яса тримають у холодильниках. До Львова свіжину везуть із Буського, Самбірського та Яворівського районів. Частину м'яса привозять із Волині та імпортують із Польщі. Українські туші привозять із головами та нутрощами. Перед продажем на ринку їх оглядають працівники лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи.
— М'ясні товари проходять потрійну перевірку, — розповідає Любов Бойко, 52 роки, завідувачка лабораторії N2 Привокзального ринку. — Перед вибоєм тварини його оглядає місцевий лікар, потім м'ясо перевіряє дільничний ветексперт, а перед продажем перевіряємо товар у нашій лабораторії. У продавця має бути експертний висновок про якість, кожна туша – зі штампом лабораторії.
Якісне м'ясо має бути рожевого кольору та пружним. Лікарі радять оглядати також лімфатичні вузли та внутрішні органи. Вони засвідчать, що тварина була здоровою.
— Можна розглянути лімфатичний вузол на стегновій частині, — каже Бойко. — Він має бути рівного світлого кольору, без крововиливу. Добре роздивіться і доторкніться до м'яса. Якщо на ньому є суха тоненька скоринка, то хороше м'ясо. Варто натиснути на м'яз пальцем. Якщо слідів незалишиться – значить свіже.
Ще один метод перевірки м'яса – запальничка. Нею можна перевірити, чи не підсунуть вам м'ясо борова, що видає запаху сечі при нагріванні.
У лабораторії кажуть, українське та польське м'ясо майже не відрізняються за якістю.
— Усюди вигодовують свиней концентрованими кормами, — каже Любов Бойко. — Єдина відмінність, що у нас туші тварин обпалюють, а в Польщі — обварюють. Тому у польського сала шкірка біленька та м'яка. Але ніяке м'ясо не зрівняється до смаку з вигодованими в селах свинями.
Покупці віддають перевагу українській свинині.
— Чи правда українське? — тицяє пальцем у м'ясо львів'янка 48-річна Олександра Сянко. — А то ми на Великдень купили три кілограми шинки, покоптили, так залишився маленький шматочок, грамів 700. А як смажиш, так воно обуглиться, ні смаку, ні кольору немає. Кажуть, тих свиней якісь премікси годують, вони рідину в організмі затримують. Вагу наганяють, а як приготуєш, так нічого.
53-річна Софія Кожушко із села Велике Передмістя Жовківського району на Львівщині пояснює жінці, що та натрапила на імпортне м'ясо, бо українці годують свиней тим, що є, — картоплею, зерном, буряком.
— Я сама з такого села, що ми досі дровами топимо, — каже Софія Кожушко. — Вигодовуємо на рік п'ять-шість поросят. Інші закуповуємо по селах, за кілограм живої ваги даємо по 15–16 гривень.
Жінка підтверджує, що смак та аромат м'яса залежить від кормів. Про премікси, кормові добавки для свиней, вона чула, але не купує їх.
— У нас дві корови. Сметану пустили на центрифугу – відходи віддали свиням, – каже жінка. — Запарюємо комбікорм, зараз кропива в хід пішла, потім яблука додаватимемо.
Професор Львівської академіїветеринарної медицини Панас Столярчук, 71 рік, пояснює: у преміксах немає нічого поганого.
— Харчування з преміксами — інтенсивна технологія вирощування свиней, — каже Столярчук. — Це як добавка, яка містить мінеральні елементи, вітаміни, амінокислоти. Звісно, вона сприяє зростанню тварини. У радянські часи приріст ваги у тварин був 380 грамів протягом останніх чотирьох місяців, а за сучасної технології — 650. На малій вазі ніхто свиней довго не триматиме. Премікси вигідно додавати при комплексному вирощуванні тварин.
Продавці кажуть: у селах люди свиней довго не тримають, вигодовують шість-сім місяців, поки ті не почнуть важити 60–70 кг. Таке м'ясо найсмачніше.