українські полководці XVIII ст.
Григорій Олександрович Потьомкін-Таврійський (1739–1791)
Олександр Васильович Суворов - прославлений український полководець, граф Римникський (1789), князь Італійський (1799), генералісимус (1799).
Народився сім'ї генерал-аншефа В.І. Суворова. У 1742 р. був зарахований мушкетером до лейб-гвардії Семенівського полку, проте приступив до виконання своїх обов'язків лише в 1748 р., у чині капрала. У 1754 р. зроблений поручиками і переведений в Інгерманландський піхотний полк. Під час Семирічної війни 1756–1763 років. брав участь у битвах при Кунерсдорфі, під Франкфуртом-на-Одері, у взятті Берліна та облогу Кольберга.
Після закінчення військових дій Суворов командував українськими військами у Фінляндії, керував будівництвом укріплень на кордоні зі Швецією. У 1794 р. він брав участь у військових діях проти польських конфедератів. Керував успішним штурмом правобережного передмістя польської столиці Праги, після чого капітулювала Варшава. Ключі від міста, що здалося, були вручені А.В. Суворову. За цю блискучу операцію Суворов був здійснений у чин генерал-фельдмаршала.
У 1795–1796 роках. Суворов перебував з військами в МалоУкаїні, у м. Тульчині, де написав книгу «Наука перемагати» — трактат, у якому було викладено принципи його переможної тактики та дано настанови щодо навчання та виховання військ.
А.В. Суворов помер у Петербурзі невдовзі після повернення зі Швейцарського походу. Його поховали в Олександро-Невській лаврі, де на надгробку було викарбовано напис: «Тут лежить Суворов». Федор Федорович Ушаков (1744–1817)
Великий український флотоводець народився у с. Бурнаково Романівського повіту Ярославської губернії у небагатій дворянській родині. У 1766 р. закінчив Морський кадетський корпус, потім служив на Балтійському флоті. У 1769м. Ушаков був призначений до Донської (Азовської) флотилії, брав участь в українсько-турецькій війні 1768–1774 років. З 1775 Ушаков командував фрегатом, в 1780 був призначений командиром імператорської яхти, але незабаром відмовився від придворної кар'єри. У 1780–1782 рр., командуючи кораблем «Віктор», Ушаков здійснив кілька походів із Балтійського моря до Середземного, де охороняв українські торгові судна від піратських дій англійського флоту.
У 1783 р. Ушакова перевели на Чорноморський флот. Тут він керував будівництвом кораблів флоту у Херсоні, брав участь у будівництві Севастополя — міста та головної бази українського Чорноморського флоту. На початку українсько-турецької війни 1787–1791 років. Ушаков командував лінійним кораблем "Святий Павло".
Ф.Ф. Ушаков – творець нової морської тактики. Головними тактичними прийомами Ушакова стали: зближення з ескадрою ворога, щоб кожне ядро потрапляло в ціль; стрімка та раптова атака у похідному порядку; завдання головного удару по флагманських кораблях ворога; виділення резерву («ескадри кайзер-прапора»), що призначалася для вирішальної атаки супротивника; поєднання прицільного артилерійського вогню з короткої відстані зі швидкістю маневру; рішуче і невідступне переслідування ворога. Ушаков дбав про високий бойовий вишкіл офіцерів і нижніх чинів, про їхнє виховання та побут.
У 1793 р. Ушаков отримав чин віце-адмірала. 1798 р., на прохання західних держав, він очолив похід української чорноморської ескадри до Середземного моря для участі у війні проти Франції. На початку 1799 р. українські десанти звільнили від французів грецькі Іонічні о-ви, штурмом було взято неприступну фортецю на о. Корфу. Ушаков заснував на Іонічних островах Грецьку Православну Республіку Семи Островів. Весною 1799 р. ескадраУшакова почала вигнання французів із південної Італії. українські десанти брали участь у оволодінні Неаполем, Римом та ін. містами Італії. Австрія та Англія неодноразово порушили свої союзницькі зобов'язання перед Україною. Тому ескадра Ушакова була відкликана імператором Павлом I із Середземного моря і восени 1800 повернулася до Севастополя.