В’єтнам, Пахощі
МИСТЕЦТВО І РЕМІСЛИ
Виробництво пахощів - традиційне ремесло села Зокла
Запалювання пахощів стало невід'ємною частиною культурного та духовного життя в'єтнамців. Виробництво пахощів розвивається у багатьох селах В'єтнаму, проте село Зокла (провінція Хінг-ієн) вважається колискою цього традиційного ремесла.
Від самих воріт до села в повітрі відчувається приємний аромат пахощів. На плоских кошиках розкладені бамбукові палички, пофарбовані червоним кольором. Вони сушаться на сонці і виглядають, як екзотичні квіти червоного кольору. Палички для пахощів та готова продукція розкладена на просушування повсюдно у дворах будинків та навіть на дорогах. Червоний колір паличок яскраво контрастує із жовтим кольором пахощів, створюючи строкату картину ремісничого села.
Виробництво пахощів не вимагає такої важкої фізичної праці, як сільськогосподарські роботи, тому в селі Зокла всі від малого до великого займаються традиційним ремеслом. Перемішування запашного порошку з крохмальним клейстером до отримання густої однорідної маси вважається найважчою справою, тут потрібні сильні чоловічі руки. Нанесенням запашної суміші на палички займаються діти і люди похилого віку, а розкладання паличок на просушування - робота головним чином жінок. Нгуен Ван Як, старий досвідчений виробник пахощів у селі Зокла, розповів: «Виробництво пахощів у Зоклі існує вже сотні років, це ремесло передається з покоління до покоління. Його родоначальницею вважається жінка на прізвище Май, яка була відома своєю красою і благородною вдачею, вирізнялася працьовитістю та вмілими руками. Вона була видана заміж далеко від рідного села. Якось, відвідуючи будинок батьків, вона помітила, що односельці живуть у бідноті. Тоді Май навчила їхвиробництва пахощів, якому вона сама навчилася в селі чоловіка, передавши їм усі секрети ремесла. З того часу виробництво пахощів у Зоклі розвивалося і поступово стало традиційним ремеслом села, яке передається з покоління до покоління досі».
Благовенна суміш готується з десяти різних ароматичних лікарських рослин, таких як тангутський ревінь (Rheum palmatum Baill), Атрактилодес ланцетний (Atractylodes lancea (Thunb.) DC.), горла лопухова (Saussurea lappa Clarke), лігустикума півонії деревоподібної (Cortex Moutan Radicis), солодка уральська (Glycyrrhiza uralensis Fisch), квітки гвоздикового дерева, мускатний горіх тощо. Вся сировина подрібнюється на порошок, ретельно перемішується у певній пропорції, яка є сімейною таємницею, що передається з покоління до покоління. Фам Тхань, один із потомствених виробників пахощів у селі Зокла, розповів нам: «Пропорцію ароматичних рослин у запашній суміші зберігають як сімейний секрет, тому що від цього залежить якість кінцевої продукції. У процесі виробництва, коли закінчують перемішувати сировину, майстер повинен взяти пробу, запалити пахощі, щоб перевірити отриманий аромат і оцінити його відповідно до свого досвіду. ».
За словами Фам Тханя, у селі Зокла виробляють безліч видів пахощів, але головним чином це палички, які широко використовуються у релігійному житті в'єтнамців. Палички мають довжину від 30 до 40 сантиметрів, діаметр – від 2 до 3міліметрів, ароматна маса чорного або жовтого кольору клеїться на бамбукову паличку, займаючи дві третини довжини, час прогоряння до кінця становить від 20 до 30 хвилин. Існують і пахощі спіралеподібної форми, які виробляються шляхом пресування ароматної маси у суміші з крохмальним клейстером у формах, без бамбукової палички. Час прогоряння такого пахощів становить від 1 до 2 днів.
На відміну від виробництва пахощів в інших місцевостях, де їх сушать у спеціальній сушильній печі, щоб зменшити час просушування, у селі Зокла виробники сушать пахощі повільно, в натуральних умовах за допомогою сонячного світла та вітру. Таким чином, пахощі мають яскраві кольори та стійкий аромат. Не припиняючи перекладати палички на сушінні, Ха Тхі Хюе розповідає: «При яскравому сонці потрібно сушити лише 1 або 2 дні, а без сонця потрібно більше часу. А піде дощ, то взагалі важко сказати, коли палички просохнуть, тому нам – виробникам запашних паличок – доводиться бути і добрими «синоптиками», щоб вибрати правильний час для виробництва. У багатьох місцевостях палички сушать у сушильній печі, так швидше і надійніше, проте пахощі виходять поганої якості, фарби тьмяні, така продукція не зовсім відповідає вимогам до якості та зовнішнього вигляду».
Нині дрібні сімейні господарства, традиційно зайняті виробництвом запашних паличок, у селі Зокла поступовооб'єднуються у більші виробничі бази. Багато господарствах було зроблено великі інвестиції у придбання устаткування, виробничих конвеєрів, що охоплюють всі ланки виробничого процесу, починаючи від первинної переробки сировини до упаковки кінцевої продукції. Велику увагу стали також приділяти реєстрації та захисту торгової марки, розширення ринку збуту. Деякі виробники пахощів у селі Зокла відкрили власні магазини, такі як Куанг Тхай, Ван Хоа, Хоанг Фат – у Ханої, Донг Фат – у Хадонзі, Хонг Фук – у Хюе, Донг Ан Сіонг – у Хошиміні, Донг Ан Мі – у Хайзіонзі та т.п. Хоанг Ван Фі, відомий виробник пахощів у селі Зокла, впевнено сказав: «Наша продукція використовується споживачем найбільше в останні місяці року, до святкування Тет, проте жителі села цілий рік не сидять без роботи». Перед тим, як відправити партію товару, Фі за звичкою спалює одну паличку, щоб перевірити якість своєї продукції.
Благовенна паличка горить, від неї легкий спіраллю піднімається вгору ароматний дим, прагнучи правоти, доброти і краси, немов спіраль життєвого шляху кожної людини.
