Внутрішньовенне застосування гепарину
В Америцігепаринвводять при інфаркті міокарда головним чином внутрішньовенно. Так зване аРТТ ("ей-пі-ті-ті") - activated partial thromboplastin time (час активованого згортання крові при додаванні тільки фосфоліпідного компонента тромбопластину або активований частковий тромбопластиновий час - АЧТВ), на яке орієнтуються при внутрішньовенному введенні для визначення реактиву.
Насправді дозугепаринуокругляють до 50—100 ОД/ч. Підбираючи терапевтичне дозування гепарину, аРТТ визначають зазвичай кожні 6 год. Як зазначають Б. А. Сидоренко та Д. В.
Глюкозо-інсуліно-калієва (поляризуюча) суміш
В останнірокивідродився інтерес до призначення глюкозо-інсуліно-калієвої (ГІК) суміші при інфаркті міокарда. Вважається, що цей розчин здатний покращити метаболізм кардіоміоцитів (особливо ішемізованих, які замість жирів використовують глюкозу) та запобігти розвитку аритмій (за рахунок підвищення концентрації внутрішньоклітинного калію). Результат аналізу узагальнених даних рандомізованих досліджень, виконаних у передтромболітичну еру, свідчить на користь застосування ГІК суміші при лікуванні інфаркту міокарда (F. Fath-Ordoubadi, К. J. Beatt, 1997).
У дослідженні ECLAоцінювалася ефективність неконцентрованого та концентрованого розчинів поляризуючої суміші при інфаркті міокарда. Пропис неконцентрованого розчину був наступним: калію хлориду - 40 ммоль/л; інсуліну - 20 ОД/л; 10% розчин глюкози - до 1 л; швидкість введення – 1 мл/кг на 1 год протягом 24 год. Пропис концентрованого розчину: калію хлориду – 80 ммоль/л; інсуліну - 50 ОД/л; 25% розчин пюкози - до 1 л; швидкість введення - 1,5 мл/кг на 1 год (40 крапель на 1 хв) протягомдіб. Хворі отримали за добу в середньому відповідно 1795 мл аеконцентрованого розчину та 2422 мл концентрованого.
Додослідженнябуло включено 407 хворих, які надійшли протягом 24 год від початку розвитку у них інфаркту міокарда. 288 хворим призначили поляризуючу суміш, причому 135 з них отримували концентрований розчин, 133 - неконцентрований. Відповідно 139 пацієнтів склали контрольну групу. У зв'язку з тим, що клінічний перебіг інфаркту міокарда за період госпіталізації не залежав від концентрації поляризуючої суміші, дослідники об'єднали при аналізі даних ці дві групи. 252 хворим із 407 проводили реперфузійну терапію (95% - тромболізис, 5% - первинну ангіопластику).