Застій у нирках, доступно про медицину
Гідронефроз, при якому спостерігається застій сечі в нирках, це розширення порожнинної системи та чашок нирки. Саме порушення відтоку сечі є причиною захворювання. Найчастіше хвороба вражає жінок віком від двадцяти до шістдесяти років, здебільшого це обумовлено вагітністю та появою гінекологічної онкопатології. У чоловіків, яких хвороба наздоганяє частіше у віці понад шістдесят років, основні причини – це рак простати, доброякісна гіперплазія передміхурової залози, стриктура уретри; у молодому віці хвороба зазвичай провокується наявністю каменів у нирках, а в дитячому віці міхурово-сечовідним рефлюксом.
Небезпека гідронефрозу
Тривале протікання гідронефрозу веде до поступового погіршення роботи нирок та ниркової недостатності. Застій сечі в нирках ініціює запалення (пієлонефрит), вторинне зменшення розмірів нирок та ниркову недостатність, утворення каменів та поширення запальних проявів по всьому організму (сепсису), що може завершитися летальним кінцем. Порушення нормальної роботи нирок найчастіше веде до зростання АТ.
Залежно від тривалості перебігу захворювання прояви гідронефрозу різняться. Симптомами гострого гідронефрозу є поперекові болі, а також різні болючі відчуття в животі. Після їжі болі посилюються, віддають у яєчко та статеві органи, виникають нудота та блювання, спостерігається зростання температури та домішка крові в сечі, це характерні симптоми ниркової коліки. Хронічний гідронефроз у більшості випадків характерний своєю безсимптомністю, хоча може відзначатись і поступове наростання вищевказаних ознак.
Захворювання діагностують лабораторними методами, здійснивши загальний аналіз сечі, клінічний табіохімічний аналіз крові. До інструментальних діагностичних методів відносяться ультразвукове дослідження сечового міхура та нирок, комп'ютерна томографія та внутрішньовенна урографія, радіонуклеїдні дослідження, ретроградна пієлограма, магнітнорезонансна томографія та оглядова рентгенограма сечовидільної системи.
Медикаментозне лікування має на меті знизити біль і зробити профілактику інфекційних ускладнень. При цьому призначають антибактеріальні та знеболювальні засоби. Однак, більшість випадків потребує інструментального, або хірургічного лікування. Тут намагаються відновити нормальний відтік сечі. Метод лікування обирають з урахуванням причин, які призвели до гідронефрозу.
Катетеризацію сечового міхура здійснюють при склерозі шийки сечового міхура, доброякісної гіперплазії передміхурової залози або раку передміхурової залози. Установка сечоводу стенту дає можливість розширити зону звуження сечоводу. Проводиться підготовка хворого до подальшого лікування за допомогою ендоскопа та виконання ретроградної пієлографії. Надшкірна нефростомія, при якій проводять установку дренажу в нирку, контролюючи процедуру за допомогою УЗД, здійснюється при неможливості встановити сечовідводний катетер або стент.
Відкрите оперативне лікування здійснюють при діагностуванні у хворого заочеревинного фіброзу, аневризми аорти, пухлин заочеревинного простору, за наявності каменів, що не видаляються ендоскопічними способами або ударно-хвильовою літотрипсією. Ендоскопічне лікування використовують при наявних каменях та новоутвореннях, які протидіють відтоку сечі з нирки.
Гідронефроз у період вагітності виявляється зазвичай у третьому триместрі. У вагітних такий стан провокується механічним стисненнямматкою сечоводу та зростанням рівня прогестерону при вагітності. Після пологів застій сечі у нирках проходить сам собою.