20 років без Тортили - Навколо ТБ
Рину Зелену насправді звалиКатериною Зеленою. Просто одного разу, коли вона вже була відомою актрисою, її ім'я не помістилося на афіші, і Катерину скоротили до «Рини». Так і лишилося.
Вона народилася у Ташкенті. З її вікна було видно каравани верблюдів. Сім'я в неї була недружна, хоч і велика: батько з матір'ю один одного не любили і постійно сварилися, старша сестра займалася собою, грала на фортепіано, любила вбрання та не спілкувалася з молодшими дітьми. У неї навіть було окреме трюмо, в яке вона нікому не давала виглядати.
Маленька Катя добре вчилася, багато читала та іноді грала на фортепіано за старшу сестру, яка постійно збігала з уроків.
І, напевно, так би далі й текло життя Каті – розмірено, одноманітно, повільно, якби не один випадок: її батька – чиновника Василя Івановича Зеленого – несподівано перевели до Москви.
У столиці Катя пішла навчатись у гімназію фон Дервіс, де здобували освіту діти із заможних сімей. «Нова» відрізнялася від інших: і одягнена була гірше, і дозволяла собі хлоп'ячі хуліганські вчинки.
Навчаючись у театральній школі, Катя брала участь у масовках, знала напам'ять багато п'єс і легко вступила до театрального училища. Але втрутилася Громадянська війна: родина Ріни поїхала до Одеси, де замість театру актрисі довелося грати у підвалі. Там зібралася трупа любителів, за один вечір доводилося грати по п'ять спектаклів, бо жадібна до видовищ публіка платила за вхід нехай і маленькі, але все ж таки гроші.
Через деякий час Ріна Зелена повернулася до Москви. І хоч жити їй спочатку доводилося в маленькій знімній кімнаті, це був насичений період життя: вона грала в різних театрах, користувалася любов'юглядачів та. чоловіків.
Першим її чоловіком був московський юристВолодимир Блюмельфельд. Він дарував Ріні Зеленої книги, чим зачарував її. І хоч вони швидко розлучилися через різницю у віці (Ріна була значно молодша), колишнім подружжю вдалося зберегти теплі відносини.
Проте подружжя не розлучалося. Ріна вела світське життя, з вечірніх спектаклів поспішала на прийом чи в гості, і Топуридзе скрізь її супроводжував, навіть якщо потім всю ніч йому доводилося працювати з кресленнями.
Ось тільки їхнє сімейне щастя затьмарювалося відсутністю дітей. Актриса виховувала двох синів чоловіка, няньчилась із племінницею, а сама матір'ю так і не стала, хоча завжди говорила, що у світі немає нікого краще, ніж діти. І любила більше за інших вона ролі в дитячих фільмах, з радістю озвучувала мультфільми. Діти з усієї країни писали їй листи та шукали дружби.
Після смерті Костянтина Топурідзе від інфаркту Ріна Зелена майже повністю засліпла. На нервовому ґрунті у неї піднявся тиск, що й спричинило відшарування сітківки. Вона не плакала на похороні, стійко трималася на людях, але з цвинтаря пішла одна, і друзі згадували, що плечі її здригалися від ридань, поки вона йшла алеєю.
Останні роки Ріна Зелена прожила наодинці у Будинку ветеранів кіно. Своє довголіття вона вважала Божою карою і ненавиділа старість: осліпла, насилу пересувається через перелом шийки стегна, вона ні з ким не дружила, уникала суспільства, лише зрідка з'являючись на творчих вечорах. Але навіть тоді не втрачала почуття гумору. Якось вона впала в кущі і не змогла піднятися самостійно. Лежала-лежала, а потім крикнула: «Зверніть увагу! Тут валяється Ріна Зелена!
Вона не знала свого віку. Заповнюючи анкети, щоразу вигадувала нову дату,тому коли довелося ставити їй пам'ятник на Введенському цвинтарі, родичі довго сперечалися, що написати. Написали: "1901-1991".