А зорі тут тихі» - Борис Васильєв
Війна залишила по собі розруху та лихо. Але вона і наповнила серця людей до країв емоціями. Не маючи сил стримати їх, кожному хотілося поділитися і своїм горем, і своєю радістю. Отак світ побачив «Тихі зорі» Бориса Васильєва.
Жіноче обличчя війни
А за цим сміхом ховаються ті, хто «тихо і нещадно» ненавидять і німців, і війну. У повісті «А зорі тут» Борис Васильєв виписує кожен персонаж так правдоподібно і з такими подробицями, що оживає все дійство. Мимоволі переживаєш за дівчат, і співчуваєш кожній із них:
- Рита Осяніна. Чоловік її загинув ще на початку війни, залишилася вона одна з сином. Так прийшло рішення відправити дитину до матері, а самій вирушити на фронт.
- Женя Комелькова. Руда красуня. На її очах були вбиті її рідні.
- Ліза Брічкіна. Дочка лісника. П'ять років свого життя дівчина присвятила догляду за хворою мамою, і так і не закінчила школу.
- Соня Гурвіч. Пішла на фронт за своєю першою любов'ю.
- Галя Четвертак. Дівчина росла без батьків, у дитбудинку.
Війна перекреслює майбутнє кожної з них: можливість здобути освіту, мати сім'ю, народити та виростити дітей. Війна забирає і саме життя дівчат, позбавляючи права любити, радіти, бути щасливою.
Страшне слово «війна»
Взвод, яким командує Рита Овсяніна, перекладають, і тепер вона знаходиться неподалік містечка, в якому живуть її мати та син. Таємно, дівчина ночами ходить їх відвідувати. Ось так, з однієї з самоволок вона повертається з звісткою, що бачила в лісі німців.
Вирішено було відправити невеликий загін під командуванням Васкова, щоби перехопити фашистів. Але, жодна здівчат не виживає у сутичці із противником. Як і багато інших мільйонів жертв війни, вони віддали свої життя заради майбутнього людей.
Твір письменника наче віддає данину пам'яті кожному, хто виходить за межі статистики. Ці люди мають свою історію, яку треба постаратися побачити в безособових цифрах.